TextBook I
Це каже зоологiя:
«…має сорок чотири зуби. Sus domesticus: йоркширська, темворст, суфолькська, ессекська i ще багато. I ще: sus scrofa: дик, вепер – є в Азiї, залишився i в Європi».
Iще треба розповiсти про Карла Iвановича i про Хаю – мiж iншим, а про свиню буду говорити потiм.
А тепер iще про будинок, а може, ще про кого-небудь.
Будинок…
Будинок має чотири виходи, входи. Вихiд вiсiм квартир, квартира чотири-п’ять кiмнат, а кiмнати (назад!) – дають ще квартири. У кiмнатах, у квартирi, де Хая, не де Карло Iванович, нижче поверхом, – чотири квартири: Хая, сiм’я товаришки Зої з Зоєю i два товаришi: один товариш з товаришкою, тепер жiнка (чи як там?): Райський i вона, Яблучкiна. Четвертий – Пєтушков.
От.
А от припустiм.
Два балкони: один вище, другий нижче.
…Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильця… (Є такi ярки – цвiркунячi, повно точiння, коли вечiр, коли в степу блукає таємно червоний огонь: мабуть, багаття, а мабуть… не знаю). Двадцять крокiв гримає духовна музика – це сад «Гастроль». А коли стихає, тодi симфонiчна оркестра.
Дивлюсь – лiхтарi, лiхтарi, лiхтарi, як золотий горох: це над будинками, видно з будинку, що над будинками.
…А десь збираються їхати кудись. Пiд’їдуть до семафора, а там iще семафор, iще семафор…
Так от – пiд балконом гризуться собаки, зрiдка плачуть коти, мов тi дiти.
Вечiр. А потiм – нiч.
– Мяу-у-у!
Садок. Iз садка арiя з «Iвана Сусанiна». I тому, що Глинка великий композитор, i мiсто не мiсто, i огнi не огнi, сумно, тоскно, радiсно… I знову сумно…
Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильцями…
А коли вистукував цвiркун (тодi прийшов вечiр), Хая пiшла на балкон i через бильця перехилилась, щоб покликати:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВИНЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.