Розділ «КIТ У ЧОБОТЯХ»

I

Отже, про глухе слово: Гапка – глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо.

А от гаптувати – це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або срiблом.

…А то буває гаптований захiд, буває схiд, це коли пiдводиться або лягає заграва.

Гаптований – запашне слово, як буває лан у вереснi або трави в сiновалах – трави, коли йде з них дух бiля плавневої осоки.

Гапка – це глухо. Ми її: товариш Жучок.

I личить.

…От вона:

Це тип: «кiт у чоботях»? Знаєте малюнки за дитинства: «кiт у чоботях»? Вiн дуже комiчний. Але вiн теплий i близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечiр у червiнцях осени.

«Кiт у чоботях» – це товариш Жучок. От.

А тепер я питаю:

– Вiдкiля вони вийшли – товаришi Жучки? Скiльки їх вийшло? Га?

А пройшли вони з краю в край нашу запашну червiнькову революцiю. Пройшли товаришi Жучки, «кiт у чоботях».

…Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Вiдкiля вони вийшли – це Жовтнева тайна. !…Сьогоднi в степах кiнноти не чути, не бачу й «кота в чоботях».! Вiдкiля прийшов, туди й зник.

…Зникли, розiйшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республiки.

«Кiт у чоботях» – це муралi революцiї.

I сьогоднi, коли голубине небо, коли вiтер стиха лоскоче мою скроню, в моїй душi васильковий сум. ?

Так! Я хочу проспiвати степову бур’янову пiсню цим сiреньким муралям. Я дуже хочу, але —

– Я не можу: треба, щоб була пiсня пiсень, треба, щоб був —