Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

Основні профспілкові об'єднання: Загальна італійська конфедерація праці, Італійська конфедерація профспілок трудящих, Італійський союз праці.

Природні умови та ресурси. Північ Італії знаходиться в лісовій зоні помірного поясу, південь—у субтропічному поясі. Рельєф країни переважно гірський і височинний. Ці його форми охоплюють близько 80 % території. На півночі Італії підносяться Альпи. Через усю материкову частину країни простяглися Апеннінські гори з висотами до 3000 м. Острови Сардинія і Сицилія мають переважно гористий рельєф. На острівній частині країни — декілька вулканів: Етна, Стромболі та ін. В Італії досить часто бувають сильні землетруси. На півночі лежить велика Паданська рівнина.

Клімат на більшій частині території країни субтропічний середземноморський. На півночі він перехідний від субтропічного до помірного. У горах проявляється висотна поясність. Особливості клімату визначаються географічною широтою країни, впливом теплого Середземного моря і захищеністю території країни з півночі високими Альпами. Літо жарке й сухе, з середніми температурами липня від +20 °С на півночі до +28 °С на крайньому півдні. Взимку середні температури січня від 0 °С на півночі до +12 °С на півдні. За рік випадає від 500до 800 мм опадів.

Найгустіша мережа річок — на півночі Італії. Тут тече найбільша річка країни По. Разом із протоками й каналами вона утворює важливу судноплавну систему. На Апеннінському півострові річки маловодні, деякі з них улітку пересихають. На півночі в Альпах знаходяться великі й судноплавні озера Гарда, Комо, Лаго-Маджоре та ін. На Апеннінському півострові озера виникли у кратерах згаслих вулканів.

На Паданській низовині переважають алювіальні та бурі лісові ґрунти. На Апеннінському півострові поширені коричневі й вулканічні грунти.

У минулому майже вся територія сучасної Італії була вкрита лісами. Нині вони поширені переважно в горах, а надто на півночі, в Альпах. Близько 20 % площі країни вкривають природні та насаджені людьми ліси.

Дикі тварини водяться переважно в горах (серна, дика кішка, лісова куниця тощо). У Центральних Апеннінах зберігся бурий ведмідь.

Загальна площа національних парків – близько 200 тис. га.

Серед природних ресурсів вирізняються водні для зрошення, створення транспортних магістралей, а в Альпах — для будівництва ГЕС.

Недостатніми є ґрунтові й лісові ресурси. До найбагатших у світі належать рекреаційні, представлені як чудовим морським узбережжям, гірськими системами, так і унікальними пам'ятками історії та архітектури. Вони щорічно приваблюють багато мільйонів туристів. Мінерально-сировинні ресурси загалом незначні й недостатні. Є запаси поліметалевих руд. ртутної руди. Поширені поклади різних будівельних матеріалів, серед яких — знаменитий каррарський мармур. Дуже обмежені поклади енергоносіїв (нафти, природного газу, кам'яного вугілля).

Населення. В Італії — 57,4 млн.осіб (2003 p.); 94 % з них — італійці. Італійська діаспора нараховує більше 20 млі і осіб. Офіційна мова — італійська. У деяких північних місцевостях говорять французькою, німецькою та словенською мовами. Сардинський діалект дуже схожий на латинську мову давніх римлян. Фріули зосереджені на північному сході країни, тірольці — в провінції Больцано, франко-провансальці — в області Валле-д'Аоста, словенці — в районі Трієста, албанці та греки — в Апулії й Калабрії.

Більше 66 % населення проживає в містах. Майже І/3 їх лежить на узбережжі, решта — на Паданській рівнині, в передгір'ях. Найбільші міста після Рима — Мілан (1,6 млн. жителів), Неаполь (1,2 млн.), Турін (1,1 млн.), Генуя (0,7 млн.).

Територія густонаселена (191 особа на 1 км2), проте густота населення сильно коливається між урбанізованими промисловими районами Ломбардії, Лігурії, районом Великого Неаполя (400—1000 осіб на 1 км2 та більше), розвинутими сільськогосподарськими районами Малайської рівнини й Кампанії, з одного боку, та гірськими районами, а також островом Сардинія, — з іншого, де вона становить лише 40— 70 осіб на 1 км2.

Господарство. Італія — високо розвинута індустріально-аграрна країна. У 1997 р. обсяг ВНП становив 1160,4 млрд доларів США. У 1997 р. склалася така структура італійської економіки (частка у ВНП): промисловості — 35,6 %, сільського господарства — 3,9, послуг — 60,5%.

Промисловість. Найбільше розвинені галузі промисловості: машинобудування (особливо автомобілебудування), харчова, хімічна, текстильна, металургійна. Значного розвитку набуло виробництво обчислювальної техніки, роботів та електронного обладнання.

Власні енергоресурси забезпечують 17—20% потреб країни. В енергобалансі провідне місце належить нафті й газу. Нафтопереробні заводи діють у портових містах. Близько 70 % електроенергії дають ТЕС, що працюють в основному на мазуті, 26 % — ГЕС. Чорна металургія використовує імпортну сировину. Металургійні комбінати повного циклу розміщені в портових містах — Генуї, Пйомбіно, Неаполі й Таранто. Електрометалургія склалася поблизу джерел дешевої електроенергії в Альпах — До-молоссолі, Больиано, Бреши. У кольоровій металургії найбільше розвинуті алюмінієва, свинцево-цинкова, магнієва і ртутна галузі. Великий алюмінієвий завод діє в Порто-Весмі (південний захід Сардини). Виплавлення цинку прив'язане до значних ТЕС і джерел сировини (Монтелоні, Порто-Вссме в Сардинії) або до великих ГЕС (Кротоне). Свинець виробляється головно на Сардинії, ртуть—у Тоскані. Для машинобудування Італії характерна значна частка у виробництві та експорті транспортного машинобудування. В автомобільній промисловості домінує концерн ФІ AT, який випускає також вагони, трактори, двигуни для суден і літаків, металургійне обладнання та ін. Автомобілебудування розміщено в Турі ні. Неаполі, Мілані, Больцано, Модені. Міжнародна спеціалізація Італії — виробництво мотоциклів, мопедів, моторолерів і велосипедів.

Електротехнічну промисловість зосереджено в Мілані, його приміській зоні та в сусідніх провінціях Варезс, Комо й Бсргамо. Заводи електронної промисловості сконцентровано в Міланській агломерації, в Павії. Флоренції, Римі. Італія посідає 4—5-те місця у світі за експортом танків. Заводи сільськогосподарського машинобудування розміщено на Паданській рівнині. Спеціалізація італійської хімії — виробництво полімерів і синтетичних волокон. Хімічна промисловість північного заходу спеціалізується з тонкої хімії (найбільші центри — Мілан і його передмістя, Турін, Мантуя, Савона, Новара, Генуя). На північному сході виробляють нафтохімічну продукцію, напівпродукти органічного синтезу. Профіль центру Італії — неорганічна хімія (Розіньяно, Фоллоніка, Пйомбіно, Терні та ін.); півдня — продукти органічного синтезу, мінеральні добрива (великі приморські комбінати у Бріндізі, Пріоло, Авіусті, Джелі, Кальярі та ін.). Текстильна промисловість концентрується на південному заході — в Ломбардії (Мілан, Комо, Варезе, Бер-гамо, Павія та ін.), П'ємонті (Турін, Б'єлла, Новара). У центрі Італії — осередки текстильної промисловості: Лукка, Пістоя, Флоренція і Прато. За вивозом швейних виробів і взуття країна посідає відповідно 2-ге і 1-ше місця у світі. Ріст виробництва взуття забезпечувався не стільки великими підприємствами, розміщеними головно на північному заході (м. Ві-лжевано на південь від Мілана — один із найбільших у світі центрів взуттєвої промисловості), скільки малими й середніми, розсіяними в невеликих містечках Венето, Емілії-Романьї, Тоскани, Умбрії, Маркс

Сільське господарство. Аграрний сектор має в основному землеробський напрям. Його основу складає рослинництво — 58 %, на тваринництво припадає 42 %. Більше половини ріллі — під зерновими культурами, головна з яких — пшениця. За збиранням зернових (16— 18 млн. т) Італія в три рази поступається Франції, головні культури — пшениця (45 % збору), кукурудза (35 %) і рис (більше 1 млн. т в рік, перше місце в Європі). Більше половини врожаїв трьох названих культур збирається на Па-данській низовині та в Емілії — Романії, на півдні вирощуються цінні сорти твердої пшениці, які йдуть на виготовлення макаронів. Важлива технічна культура — цукровий буряк (виробляється в основному на сході Паданської низовини). Країна майже забезпечена своїм цукром. Італія збирає до 6 млн. т різноманітних фруктів, майже 60 % їх вирощується на півночі країни у спеціалізованих фермерських господарствах. У південних областях вирощують в основному мигдаль, грецькі горіхи, фундук. Збирання винограду — біля10 млн. т у рік (більше 90 % переробляється у вино), цитрусових — більше 3,3 млн. т, томатів — більше 5,5 млн. т. Тваринництво відіграє другорядну роль, насамперед через нестачу кормів. Молочне і м'ясне тваринництво переважає на півночі, де зосереджено до половини всіх пасовищ Італії. У країні 7,5 млн.голів великої рогатої худоби, 9 млн.свиней, 12 млн.овець і кіз, потреба в м'ясі задовольняється на 70—75 %. Головний район вівчарства — Сардинія.

Транспорт. Італія має розвинуту мережу залізничних та автомобільних доріг. Більш як 90 % пасажирів, понад 80 % вантажів перевозяться автомобілями. Італійський автопарк налічує понад 25 млн. автомобілів, у тому числі більш як 23 млн. легкових. У зовнішніх перевезеннях вантажів переважає морський транспорт (80—90 % імпортованих і 60—65 % експортованих вантажів). Флот Італії нараховує 1500 суден (10-те місце у світі за обсягом тоннажу). Найбільші порти Італії — Генуя (вантажообіг перевищує 50 млн. т) і Трієст (37 млн. т). Головний центр каботажних зв'язків — Неаполь.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Досить активно розвивається зовнішня торгівля. Італія посідає 6-те місце у світі за обсягом торгівлі, її частка наближається до 6 %. Головні торгові партнери — країни ЄС (60 % її товарообігу).