Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

У Молдові 10 вищих навчальних закладів. Найбільші з них: Молдавський державний університет, Міжнародний незалежний університет Молдавії та Академія економічних знань, сільськогосподарський, медичний, педагогічний і політехнічний університети. Найбільші газети: "Молдова суверанс", "Независимая Молдова", "Цара". Провідне інформаційне агентство — Молдпрес. Функціонує Кишинівський телецентр.

Географічне положення та основні відомості про країну. Розмішена на північному заході Європи. Протяжність республіки з заходу на схід — 350, а з півночі на південь — 240 км. Берегова лінія Естонії дуже звивиста, її утворюють багато заток, мисів, островів та острівців. Близько 10 % території — 800 островів і острівців. Найбільші з них, зосереджені в Балтійському морі, утворюють Західно-Естонський архіпелаг із великими островами Сааремаа, Гійума, Муху та ін. На заході й півночі омивається Балтійським морем і його затоками — Ризькою та Фінською. 4/5 кордонів Естонії припадають на берегову лінію. На півдні межує з Латвією, на сході — з Росією.

Територія — 45,1 тис. км2. Столиця — Таллінн (427 тис). Адміністративно-територіальний поділ — І5уїздів (мааконлів). Офіційна мова — естонська. Грошова одиниця — естонська крона.

Естонська Республіка — демократична республіка. Глава держави — президент, який вибирається Державними зборами шляхом таємного голосування більшістю в дві треті голосів на 5 років. Законодавча влада належить Державним зборам (Рійкігогу), однопалатному парламенту, який складається із 101 депутата. Строк повноважень — 4 роки. Виконавча влада належить уряду на чолі з прем'єр-міністром, який призначається президентом із схваленням парламенту. Місцевими органами влади є Рада місцевого самоврядування.

Політичні партії: Коаліційна партія, Об'єднання селян, Партія реформ, Центральна партія. Народна партія та ін.

Природні умови та ресурси. Естонія знаходиться на північному заході Східноєвропейської рівнини. Середня висота території — близько 50 м. Найнижча західна частина Естонії — острови, більш висока — південно-східна частина республіки. В Естонії є низовини: Західно-естонська, Пярнуська та Північноестонська прибережна. Північ Естонії — це вапнякове плато заввишки 30—40 м; її найвища точка — височина Пандівере (166 м). Найбільш значні височини — в південній частині Естонії: Сакала (145 м), Отепя (217 м) і Ганья (318 м).

Рельєф у північній та західній частинах країни в основному рівнинний, у південній — гористий. Переважають льодовикові й водно-льодовикові форми — моренні та водно-льодовикові рівнини, моренні горби. У прибережних районах домінують форми морського походження. Трапляються також дюни, болота (20 % території), ерозійні та карстові форми рельєфу.

Естонія — найбагатша серед країн Балтії на корисні копалини. В її надрах виявлено горючі сланці, торф, фосфорити, вапняки й доломіти, глини, піски, гравій. Серед них вирізняються горючі сланці (запаси близько 20 млрд т) і фосфорити. Основні родовища горючих сланців — Естонське й Тапаське — розміщені в північно-східній частині Естонії, там є також родовища фосфоритів — Марду, Азері й Толсе. У республіці — значні запаси лікувальних грязей і мінеральних вод.

Клімат Естонії м'який і вологий. Чергування морського й континентального повітря постійний вплив циклонів зумовлюють не стійку погоду. Особливо мінлива погода на весні й восени. За кліматичними особливосте ми розрізняють район безпосереднього вили ву Балтійського моря і внутрішню Естонію. На узбережжі — м'яка зима і помірно тепле літо, у внутрішніх районах зима прохолодніша, а літо тепліше, ніж на узбережжі. Середня температура січня — від —3,4 до —7 °С, липня — від +16,5 до+17,5 °С. Опадів випадає в середньому 550—650 мм на рік, на височинах — близько 700, на узбережжі — 500 мм. Кліматичні умови дають змогу вирощувати всі сільськогосподарські культури північної смуги помірного поясу, В Естонії багато малих річок, з них лише 9 мають довжину 100 км і більше. Річка Нарва (Нарова) — найбільш повноводна ріка Естонії; багатоводні також ріки Суур-Емайигі, Пярну, Казарі та деякі інші. Річки Естонії належать до басейнів Балтійського моря і Чудського озера Річки на півночі Естонії утворюють мальовничі водоспади (Нарва, Кейле, Добута ін.). Гідроенергетичні ресурси річок Естонії незначні, більше половини з них припадає на Нарву.

В Естонії багато озер — понад 1500 (разом із водосховищами). Найбільші з них — Чудське, Виртс'ярв.

Ґрунти в низовинних районах дерново-карбонатні, на підвищеннях — дерново-підзолисті, у долинах рік — дерново-глейові.

Естонія лежить у зон і мішаних лісів, якими вкрито понад 40 % території. Переважають хвойні породи (сосна, ялина), з листяних поширені береза, осика, вільха, дуб, клен. Значна частина території республіки—луки и пасовища. Для тваринного світу Естонії характерні лось, козуля, дика свиня, лисиця, лісова куниця, заєць, борсук. Із птахів водяться глухар, тетерев, рябчик. У прибережних водах-кілька, салака, тріска, камбала, лосось.

Населення. В Естонії проживає 1,3 мли осіб (2003 p.). Пересічна густота населення—32осо-бн на 1 км2. Міське населення — 73 %. Найбільші міста, крім Таллінна, — Тарту (115,4 тис.), Нарва (82,3 тис), Кохтла-Ярве (76,8 тис), Пярну (54,2 тис. жителів). 65 % населення — естонці, 28,2 — росіяни, 2,6 — українці, 1,5 — білоруси, 1,4 % — фіни. Неестонське населення переважає в північно-східній частині країни, зокрема в м. Нарві. Основні релігії—лютеранство, православ'я, баптизм.

Господарство. На структуру господарства Естонії вплинуло приморське географічне положення та особливості природно-ресурсного потенціалу. Естонія — індустріально-аграрна країна. Валовий внутрішній продукт, за даними ООН, 1997 p. склав 4,9 млрд дол. США. У сукупному внутрішньому продукті республіки 15% припадає на торгівлю, 13,3 — на обробні галузі, 9,8 ~ на транспорт, складське господарство і зв'язок, 6,9 % — на лісне і сільське господарство.

Промисловість. Основні галузі промисловості — легка й харчова промисловість, деревообробка, машинобудування, виробництво будівельних матеріалів. Основу поливної промисловості становить сланцева. Більше половини добутого сланцю використовується як тверде паливо, в основному для електростанцій, решта переробляється на сланцевий газ, смолу. Сланцеперегінні заводи виробляють рідке паливо і різні хімічні продукти. Сланцева зола широко використовується для виробництва будівельних матеріалів. Навколо Кохтла-Ярве — основного центру сланцевого басейну — утворився значний промисловий район. Горючі слан ці становлять основу паливно-енергетичного господарства Естонії. Майже вся електроенергія виробляється на теплових електростанціях. Найбільші серед них — Прибалтійська та Естонська ДРЕС.

У машинобудуванні переважають не металомісткі галузі, що пов'язано з відсутністю власної металургійної бази. Воно представлене електромашинобудуванням, приладобудуванням і виробництвом устаткування для сланцевої промисловості. У значних масштабах виробляються електродвигуни, силові трансформатори, кабелі, нафто апаратура, екскаватори для меліоративних робіт, сільськогосподарські машини; розвинені суднобудування і судноремонт, тісно пов'язані з морським риболовством. Основні центри — Таллінн і Тарту (відповідно 68 і 15 % машинобудівних підприємств республіки).

Хімічна промисловість представлена сланце-переробним комбінатом у Кохтла-Ярве і Ківіилі, хімічними комбінатами "Марду". У цій галузі широко використовується місцева сировина — горючі сланці, фосфорити і ліс. Виробляють фосфорні добрива і сірчану кислоту (Маарду), азотні добрива (Кохтла-Ярве), лаки й фарби, фармацевтичні препарати та інші хімічні продукти. Розвивається сланцехімічна промисловість. Від переробки сланців одержують бензол, толуол та інші ароматичні вуглеводи і синтетичні продукти, смоли та ін.

Харчові галузі виробляють близько 1/3 продукції промисловості. Основні її галузі — маслоробна, м'ясна і особливо рибна. У всіх великих містах є м'ясокомбінати й молокозаводи. Виробництво молокопродуктів, масла, сиру наближено до сировинних районів. Рибний промисел ведеться в прибережних, океанічних водах і внутрішніх водоймах. Найбільші рибопереробні комбінати — Пярнуський, Талліннський, Тартуський.

Давніми галузями промисловості є деревообробна й целюлозно-паперова. Асортимент продукції дуже широкий. Тут виробляють ділову деревину й папір, фанеру й деревостружкові плити, меблі та лижі, будівельні деталі й сірники. Основні центри — Таллінн, Пярну, Тарту.

Легка промисловість сформувалася на привізних бавовні, барвниках і вовні. Перед веде виробництво бавовняних тканин. Найбільші центри: Нарва ("Кренгольмська мануфактура") і Таллінн ("Балтійська мануфактура"). Вовняні тканини виробляють у Сінді, лляні — в Пярну.