Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

У палеозої між платформами виникла область складчастості. Тут утворився велетенський гірський пояс, який поступово "спаяв" окремі платформи в єдине ціле. На відміну від європейських азійські гори формувалися в усі періоди горотворення. Найдавніші з гір — у районі Байкалу. Саме тому цей період горотворення дістав назву байкальського.

Крім байкальських, в Азії є утворення каледонського та герцинського горотворення, які руйнувалися протягом тривалого часу. Однак їхня доля неоднакова. Більша частина після руйнування була відроджена, тобто знову піднялася. Так утворився ланцюг гірських систем переважно широтного напряму: Урал, Тянь-Шань, окремі хребти Південного Сибіру та ін.

Палеозойські утворення Західного Сибіру та Західного Казахстану, Середньої Азії, навпаки, зазнали інтенсивного опускання. Внаслідок цього вони були перекриті товшею осадових порід і утворили складчастий фундамент молодих палеозойських платформ — Західносибірської й Туранської. Вони справді молоді: первісна людина могла бачити, шо на цьому місці було море. Його відклади й утворили найбільші в світі низовини.

Окремі палеозойські утворення, наприклад, на сході Казахстану, не зазнавали подальшого складкоутворення, зруйнувались і перетворилися на пенеплен ("майже рівнину"). Саме таким є Казахський дрібносопковик.

У мезозойський період горотворення на сході Азії, від Чукотки до Малаккського півострова, сформувався пояс гір меридіонального простягання. Тут відзначаються розмірами хребти Перського і Верхоянський, Сіхоте-Алінь.

Після мезозою до формування рельєфу континенту "приступив" кайнозой. Виник велетенський Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс, який з'єднав гірські споруди Європи (починаючи від Піренеїв) та Азії (до хребтів Суматри і Яви). У межах Азії найвищі серед таких утворень — Кавказ, Памір, Гіндукуш, а також найвищі гори світу Гімалаї. Їх облямовують середньовисотні гори Тавр, Копетдаг, Загрос та ін.

Гірські хребти Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу іноді розходяться у вигляді віяла, ніби обіймаючи більш вирівняні нагір'я — Малоазійське, Вірменське, Іранське. Своєрідна будова нагір'я Тибет. Його основа дуже давня, але, зазнавши піднять разом із Гімалаями, він лося г рекордної для нагір'їв світу висоти.

За кайнозойської ери утворилися не тільки найвищі гори Азії. На межі платформи складчастих поясів сформувалися Месопотамська та Індо-Гангська низовини. Про глибину прогинів, у яких вони розташовані, свідчить те, що річкові відклади тут сягають 8—9 км.

Другий величезний пояс кайнозойської складчастості розташований на сході материка. Його назвали Тихоокеанським, оскільки він утвори вся внаслідок зіткнення Тихоокеанської та Євразійської літосферних плит уздовж узбережжя Тихого океану.

Тихоокеанський пояс простягається від Камчатки до Великих Зондських островів. Гірські утворення тут простежуються не лише на суходолі, а й у вигляді гігантської острівної дуги. Вона збігається з тихоокеанським "вогняним" кільцем, тому тут часті виверження вулканів і землетруси. Вершини хребтів, що здіймаються над морем, — діючі (найвищий — Ключевська сопка, 4750 м) та згаслі вулкани.

Найвища вершина Азії та земної кулі — Джомолунгма (8848 м), а найглибша западина — Мертве море (лежить на 395 м нижче від рівня Світового океану).

Корисні копалини. Тектонічна будова зумовлює розміщення родовищ корисних копалин, якими надзвичайно багата Азія.

Рудні корисні копалини Азії здебільшого пов'язані з фундаментом давніх платформ та мезозойською складчастістю. Особливо великі запаси залізних руд на Індостані та в Північно-Східному Китаї. Поклади кольорових металів світового значення залягають уздовж східної окраїни материка. Тут простягається так званий олов'яний пояс, де поширені олово, цинк, ртуть, свинець, мідь, вольфрам тощо.

Винятково багаті рудні родовища в областях палеозойської складчастості, де оголені давні вкорінення магми. Надра Казахського дрібносопковика та півдня Сибіру приховують майже всі відомі на Землі метали, утому числі дорогоцінні та радіоактивні.

Азія має найбільші серед інших частин світу запаси паливних корисних копалин. Тут знаходиться більше половини світових запасів нафти і газу. Два найбільші нафтогазоносні басейни відповідають Месопотамському п роги нові (Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ, Кувейт) та Західносибірській плиті (Росія). Значні поклади нафти є й на островах Малайського архіпелагу (Суматра, Калімантан).

Колосальні родовища вугілля супроводжують різні за віком геологічні структури Азії. Найбільші басейни відкриті в межах Індостанської та Китайської платформ, у Казахстані (Карагандинський) та Сибіру (Кузнецький і Кансько-Ачинський). (Знайдіть ці басейни на карті.)

У багатьох районах Азії є й нерудні корисні копалини — кам'яна сіль, у розсолах Мертвого моря — величезні родовища калійної солі, на Іранському нагір'ї — найбільші у світі родовища сірки. Є в Азії графіт, селітра, безмежні тут запаси будівельних гірських порід. Добре відоме Й коштовне каміння Південної Азії.

Азія — найбільша за площею частина світу. Від своєї крайньої північної до крайньої південної точки вона розпросторена приблизно на 8000 км. Майже така ж відстань між її крайніми західною та східною частинами. Тому клімат Азії надзвичайно різноманітний. На півночі він холодний, на півдні — жаркий, на окраїнах здебільшого вологий, у центральних районах подекуди посушливий.

Першопричина різноманітності клімату Азії — нерівномірне надходження на її поверхню сонячної радіації, що пов'язано з розташуванням азійського суходолу в усіх географічних поясах Північної півкулі. Так, екваторіальні широти Азії отримують удвічі більше сонячної радіації, ніж за Полярним колом. Тому температура повітря на крайній півночі та півдні Азії помітно різниться впродовж усього року.

Розподіл тепла територією Азії не завжди підпорядковується закону географічної зональності. Це помітно з "малюнка" ізотерм, напрямок простягання яких за сезонами докорінно змінюється і часто не збігається з паралелями.