Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

Особливості рельєфу материка визначаються насамперед тим, що в основі його лежить найдавніша Африкансько-Аравійська платформа. Тільки на північному заході та крайньому півдні до цієї платформи прилягають складчасті зони, що утворилися згодом.

У далеку давнину більша частина Африки, як гадають учені, входила до складу величезного материка Гондвана в Південній півкулі. Згодом цей материк під впливом внутрішніх процесів Землі розколовся на окремі брили, після чого одні з них опустилися в океан, а ті, що вбереглися від занурення, почали розходитись у різні боки. Однією з таких брил і є материк Африка. Розломи зумовили прямолінійність берегів. Краї материка неодноразово піднімалися, тому береги урвисті. Основа Африки складається з кристалічних, надзвичайно щільних порід — гранітів, гнейсів та ін. Вони виступають на поверхню в давніх горах і на високих плоскогір'ях.

Гороутворення на найдавнішій частині материка закінчилося 1000—500 млн.років тому. Надалі жорсткий остов материка вже не зазнавав складчастості. Колись гористий рельєф під дією зовнішніх процесів Землі змінювався. Гори руйнувались, і на їхньому місці виникали величезні хвилясті рівнини, над якими лише де-не-де підносилися кристалічні масиви. Знижені ділянки заповнювалися морями, в яких нагромаджувалися морські відклади. Африкансько-Аравійська платформа згодом зазнавала піднять і опускань. Рухи, що відбувалися, супроводжувалися розломами, утворенням горстів, грабенів, виверженнями вулканів. З особливою силою це проявилось у Східній Африці. Більша частина Африки — величезні плоскогір'я різної висоти, що круто уриваються. Низькі ділянки відповідають прогинам платформи. Вони знаходяться у внутрішніх частинах материка та утворюють великі улоговини (наприклад Калахарі, Конго, Чад та ін.).

Північна й західна частини материка нижчі від південної та східної. Тут більше, ніж в інших частинах Африки, низовин і великих улоговин, значні площі вкриті осадовими породами. Крім континентальних відкладів, широко розвинуті морські, бо значна частина Північної та Західної Африки протягом тривалого часу була залита морем. Давні кристалічні породи підступають близько до поверхні лише в деяких місцях.

На півночі Африки лежить складчаста область — Атлаські гори. їхні північні хребти — єдина область нової складчастості Африки — утворились одночасно з Альпами, Гімалаями.

Східна й Південна Африка — найвищі частини материка. Тут знаходяться головно складчасто-брилові та брилові гори, нерідко на поверхню виступають давні кристалічні породи. Вздовж східних окраїн Африки відбувалися підняття й найбільші на суходолі розломи земної кори. Смуга Великих Східно-африканських розломів тягнеться на 6000 км уздовж Червоного моря, через Ефіопське нагір'я та Східно-африканське плоскогір'я. У багатьох западинах — вузькі та глибокі озера. Розломи в земній корі супроводжувалися також вулканічною діяльністю, виливом лав, що розтікалися на величезні простори. І тепер на Східно-африканському плоскогір'ї чимало згаслих і діючих вулканів, вершини яких нерідко вкриті багаторічними снігами. Серед них найбільший згаслий вулкан Кіліманджаро (5895 м) — найвища вершина Африки.

Ефіопське нагір'я складається з високих плато — підвищених рівнин, утворених осадовими й вулканічними породами горизонтального залягання та обмежених уступами.

У південно-східній частині материка знаходяться Драконові гори. З боку Індійського океану вони утворюють круті східчасті схили, справляючи враження гірського хребта.

Корисні копалини. В Африці багато різноманітних корисних копалин. Розміщення їх пояснюється будовою земної кори та умовами утворення гірських порід. Так, завдяки переважанню магматичних порід Африка особливо багата на рудні корисні копалини. Вони доступні для розроблення в тих частинах материка, де магматичні породи близько підступають до поверхні Землі, насамперед у Південній та Східній Африці.

Попри те, що корисні копалини Африки ще не досить вивчені, на материку знайдено значні запаси руд чорних (залізних, хромових) і кольорових металів (мідних, цинкових, олов'яних), а також уранових руд, золота, дорогоцінного каміння. На золото, а також на алмази особливо багата Південна Африка. Там же — родовища уранових руд.

З осадовими породами пов'язані родовища кам'яного вугілля, нафти, природного газу, різних солей, бурого залізняку, марганцевих руд тощо. Викопне вугілля, наприклад, утворилося з решток рослин у прибережних частинах водних басейнів, які існували на Землі в найдавніші часи, а нафта є результатом нагромадження органічних речовин у морських відкладах. На півночі материка й на узбережжі Гвінейської затоки відкрито родовища нафти і газу.

Залізні руди осадового походження є в Атлаських горах, на узбережжі Атлантичного океану. В Атлаських горах є також фосфорити, що використовуються як добриво для полів. На узбережжі Гвінейської затоки залягають боксити, з яких виплавляють алюміній. У Південній Африці — великі родовища кам'яного вугілля.

Значна частина корисних копалин, що їх видобувають в Африці, вивозиться до країн Європи і США.

Клімат. Африка — найжаркіший материк Землі, бо більша частина її лежить між тропіками, де Сонце впродовж усього року стоїть високо над горизонтом, а двічі на рік у будь-якій точці воно буває в зеніті. В Африці немає холодних, звичних для нас зим. Навіть на північній та південній окраїнах материка, що заходять у субтропічні пояси, середня температура зимових місяців (січня, липня) не опускається нижче +10, +12 °С. У западині Конго й на узбережжі Гвінейської затоки температура протягом року тримається близько +25 °С. Помітна зміна температур за сезонами спостерігається в тропічних і ще більше — в субтропічних поясах. Холодний високогірний клімат панує на вершинах Кіліманджаро, Кенії та ін.

Оскільки екватор перетинає Африку майже посередині, то коли на північ від екватора літо, на південь від нього — зима, і навпаки — коли в Північній півкулі зима, у Південній — літо.

Опади на території Африки розподіляються дуже нерівномірно. В середньому за рік поблизу екватора їх буває від 1000 до 2000 мм та більше, а на значній частині Сахари — менш як 50 мм, і дощі там випадають рідко. Є області, де дощові й посушливі періоди чергуються.

На розподіл опадів, як уже зазначалося, впливають температури, пояси атмосферного тиску й панівні вітри. В екваторіальній частині

Африки багато опадів, бо тут переважає висхідний рух повітря. Особливо інтенсивний висхідний рух повітря викликає тут, як і в екваторіальній області всієї земної кулі, збіг повітряних течій — пасатів Північної та Південної півкуль. Майже вся північна й південна частини лежать у поясах високого тиску, тому опадів там дуже мало. На території Африки формуються два типи основних повітряних мас: екваторіальний і тропічний, лише на крайній півночі та на крайньому півдні материка протягом зимового півріччя панують помірні повітряні маси. їх приносять західні вітри.

На більшій частині Африки переважні вітри — пасати. Оскільки на північ і північний схід від Африки розпросторився величезний масив суходолу (Євразія), а південна частина лежить між океанами, то дія пасатів на материку в різних півкулях неоднакова. У північній частині пасати дмуть над суходолом і несуть сухе тропічне повітря, яке, рухаючись до екватора, ще більше нагрівається, висушується і не дає опадів. Тому в районах дії пасатів у Північній Африці дощі майже не випадають.

У Південній Африці пасати дмуть з Індійського океану, а тому несуть вологіше повітря, ніж пасати, які дмуть над суходолом. Позаяк у цьому поясі все-таки низхідні потоки повітря, то зазвичай буває ясна погода без дощів, але менш суха, ніж у північній частині материка. Коли південно-східні пасати натрапляють на своєму шляху на гори Мадагаскару і Драконові гори, то на їхніх східних схилах випадають рясні дощі. Це пояснюється тим, що повітря, піднімаючись гірськими схилами, охолоджується і стає насиченим. Зі сходу на захід кількість опадів у Південній Африці меншає.