• автоматизовані складські системи;
• інтегровані автоматизовані системи управління виробництвом тощо.
Усі згадані системи грунтуються на використанні електронно-обчислювальної техніки (EOT).
Сутність, переваги, цільову спрямованість та методичні питання визначення економічної ефективності кожної гнучкої автоматизованої системи докладно розкрито в спеціальній літературі.
Проте, слід констатувати, що розроблення та впровадження у виробничу практику автоматизованих систем, як переконує досвід, є надзвичайно трудомістким, тривалим і дорогим процесом. Висока вартість автоматизованих систем зумовлена істотними витратами на придбання дорогих технічних засобів і програмного забезпечення, а також залучення до їхнього розроблення і використання великої кількості високопрофесійних спеціалістів різного профілю (конструкторів, технологів, програмістів, математиків, економістів, організаторів тощо). Крім того, необхідно провести складну підготовчу роботу щодо вдосконалення, систематизації документації та інформаційної бази і приведення її у відповідність до вимог автоматизованих систем. З огляду на ці обставини включенню до плану заходів з автоматизації виробництва, обслуговування й
управління підприємством мають передувати всебічні розрахунки їхньої економічної доцільності та ефективності. При цьому потрібно зіставити витрати на живу працю та засоби праці, необхідні для виконання приблизно однакових функцій. Ці розрахунки є обґрунтуванням для ухвалення планового рішення щодо здійснення автоматизації виробництва й управління. Поряд з цим треба брати до уваги, що автоматизовані системи вимагають додаткових витрат на оплату праці висококваліфікованих працівників та інших чималих витрат, зумовлених функціонуванням цих систем. Нехтування будь-якою зі згаданих обставин може не тільки не принести передбаченого планом ефекту, а й обернутися збитком. До речі, це підтверджує досвід 70-80-х років минулого століття, коли очікуваний за розрахунками ефект від впровадження підприємствами АСУВ фактично не був отриманий.
Вдосконалення технології – один з найефективніших шляхів зниження трудомісткості, підвищення якості та рентабельності продукції. Використання прогресивних технологічних процесів є обов'язковою умовою впровадження нової техніки й освоєння нових віфобів. У процесі оцінювання і планування рівня технології, передусім, передбачають зміну масштабу застосування прогресивних способів впливу на предмети праці в кожному виробництві, а також визначають їхній можливий вплив на результати діяльності підприємства в майбутньому.
Рівень технології виробництва аналізують за допомогою системи показників, які можна розрахувати за наявної вхідної інформації.
Рівень технології серійного виробництва вимірюють коефіцієнтом технологічного оснащення (), який визначається в такий спосіб:
(13.10)
де- загальна кількість найменувань спеціальних пристроїв;
- загальна кількість найменувань деталей, що обробляються.
Коефіцієнт технологічного оснащення визначають не лише в цілому по підприємству, а й за стадіями виробництва для того, щоб виявити дільниці з найбільш низьким рівнем технології і, отже, підвищити обґрунтованість плану технічного розвитку підприємства. При оцінюванні й оснащенні технологічних процесів, передусім, визначають вплив його зміни на ефективність виробництва.
Більш загальними характеристиками застосування прогресивних технологій є кількість типових процесів у загальній кількості технологічних процесів відповідного виробництва; насінна продукції, виробленої за впровадженою у плановому році технологією; середній вік технологічних процесів. Ці показники плану слід зіставляти з їхньою величиною на передових підприємствах галузі.
Техніко-економічний рівень технології планують за нормативною трудомісткістю, матеріало- і машиномісткістю, а також собівартістю виробів, вузлів, деталей та операцій. Це синтетичні показники, що залежать від технологічності конструкції, рівня техніки, організації виробництва та інших факторів. Однак найдинамічнішими з цих факторів є способи і режими технології, що допускають альтернативні рішення.
Показник частини продукції, виготовленої за технологією, яку планується впровадити, виражає ступінь оновлення технологічних процесів і має ту перевагу перед іншими показниками цієї групи, що його легко розрахувати.
Досить простими, проте, недостатньо узагальнювальними показниками оцінювання і планування рівня технології є частини як найпрогресивніших, так і застарілих технологічних процесів у загальній їхній кількості.
Удосконалення технології часто пов'язується з впровадженням методів потокового виробництва, оскільки воно втілює не лише організацію послідовного виготовлення продукції, а інколи радикальну перебудову технології, впровадження прогресивних методів на основних і допоміжних дільницях виробництва. Для кількісного оцінювання і планування цього аспекту технічного рівня виробництва використовується два показники: відношення продукції, виготовленої потоковими методами, до загального обсягу виробництва продукції; довжина потокових ліній на одного виробничого робітника.
До показників виміру рівня технології можна зарахувати показники технічного рівня предметів праці, зокрема частини нових прогресивних основних матеріалів у загальному обсязі основних і допоміжних матеріалів; дефіцитних матеріалів і напівфабрикатів; стандартизованих і нормалізованих деталей і вузлів, придбаних підприємством, тощо.
Планування рівня організації виробництва і праці
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування технічного рівня виробництва“ на сторінці 5. Приємного читання.
