Ринкові відносини зумовлюють зміну та вдосконалення методів оцінювання організаційно-технічного рівня та розвитку підприємства. Для його вимірювання поряд з традиційними все частіше використовуються показники, що оцінюють напрямки організаційно-технічного рівня (розвитку), притаманні ринковому середовищу. Як відзначалося, серед них на особливу увагу заслуговують рівень конкурентоспроможності підприємства та ефективність управління ним і його структурними підрозділами.
В останні роки істотно підвищилася роль показників економічної доцільності і прибутковості інвестиційних проектів, спрямованих на організаційно-технічний розвиток підприємства. Крім того, з'явилася необхідність підсилити роль показника продуктивності праці. Особлива увага приділяється рівневі конкурентоспроможності продукції підприємства, її частині, що продається на міжнародному ринку тощо.
Організаційно-технічний рівень виробництва потрібно планувати за достатньо дієвою єдиною системою показників, які можна об'єднати в кілька таких груп:
• абсолютні показники, наприклад, кількість: прогресивних технологічних процесів, або одиниць автоматичного устаткування, виробничих підрозділів, ланок управління, найменувань конкурентоспроможної продукції; тривалість виробничого циклу; трудомісткість виготовлення продукції; середній розряд робіт;
• показники, які характеризують технічний рівень виробництва – частина продукції, виготовленої за сучасними технологіями, показники фондо- і енергоозброєння праці, коефіцієнт електро-озброєння одного робітника (працівника), автоматизації виробництва, відсоток прогресивного устаткування, віковий склад устаткування тощо;
• показники, які оцінюють технічний рівень (якість, конкурентоспроможність) виробів – надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність технічних виробів, частина нової продукції, що користується підвищеним попитом у споживачів, частина конкурентоспроможних виробів, частина продукції, що направляється на експорт, втрати від браку, кількість рекламацій, повна трудомісткісгь тощо;
• показники, що оцінюють рівень організації виробництва – коефіцієнт використання виробничої потужності, рівень використання технічних параметрів технологічного устаткування, наявність та повторне використання відходів виробництва, тривалість виробничого циклу;
• показники, що вимірюють рівень організації та ефективності управління – частина управлінських працівників у обліковій кількості персоналу підприємства, частина нормованих робіт у трудомісткості управління, рівень автоматизації управлінських робіт, витрати на управління та їхня економія, строк окупності витрат на проекти щодо вдосконалення управління тощо;
• показники ефективності виробництва, наприклад, продуктивність праці, фондовіддача, матеріаловіддача, часткова трудомісткість і капіталомісткість продукції, витрати на гривню реалізованої (випущеної) продукції, рентабельність: витрат, продажу, основних засобів і оборотних активів, ресурсів (матеріальних, праці), капіталу.
Дослідженнями доведено, що 87% припадає на відносні показники характеристики організаційно-технічного розвитку підприємства і лише 13% – на абсолютні. Це співвідношення правильне, оскільки абсолютні показники відображають переважно масштаби підприємства і не здатні достатньо повно оцінювати його організаційно-технічний розвиток.
Традиційно найбільша кількість показників характеризувала якість продукції, ефективність і технічний рівень виробництва. Показникам рівня організації виробництва, праці та управління відводилося незначне місце. Проте, конкурентне ринкове середовище вимагає перегляду структури і складу системи цих показників на користь підвищення їхньої кількості для виміру саме рівня організації виробництва на підприємстві та ефективності управління. Зовнішні та внутрішні умови функціонування сучасних виробничих підприємств зумовлюють необхідність ретельно аналізувати та планувати організаційні умови їхньої діяльності і рівень організації та ефективності управління. Адже ці напрямки розвитку підприємства за мінімальних витрат здатні забезпечити істотні позитивні результати.
На кількість показників і їхній склад впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Природно, що менш складні у виробничому аспекті підприємства вимагають меншої кількості показників, ніж машинобудівні.
Цілком очевидно, що залежно від галузевої належності конкретного підприємства, складності виробництва, призначення продукції та інших факторів перелік та зміст показників буде різним. Наприклад, на підприємстві електроенергетики відпадає необхідність у показниках, які оцінюють технічний рівень продукції.
Формування системи планових показників рівня організаційно-технічного розвитку підприємства має ґрунтуватися на єдиних принципах, а саме:
• кожен показник, що зараховується до системи, повинен вимірювати певні його аспекти. Водночас необхідно намагатися, щоб система показників охоплювала всі основні напрямки діяльності підприємства і комплексно оцінювала його організаційно-технічний рівень;
• для оцінювання окремих аспектів організаційно-технічного рівня необхідно використовувати оптимальну кількість показників (три-п'ять);
• до системи мають входити не лише абсолютні за своїм значенням показники, а й відносні, які виражають співвідношення між певними абсолютними показниками, а також структурні показники, що визначають частину конкретного елемента (складника) в загальній сукупності – відсоток автоматів у парку діючого устаткування, частина основних робітників у загальній кількості працівників та інші.
Значення кожного показника для оцінювання організаційно-технічного рівня зумовлюється ступенем відображення ним певних процесів, що відбуваються на підприємстві, ступенем впливу на загальну оцінку цього рівня і можливістю подальшого його використання для планування та ухвалення відповідних рішень.
Узагальнювальні показники відображають низку інших часткових (додаткових) показників, і в цьому їхня перевага. Проте, синтез, дозволяючи отримати зручну однозначну оцінку, разом з тим позбавляє можливості розглянути ті вхідні, частіше за все натуральні, показники, які зумовили величину узагальнювального показника і рівень оцінювання. Тому, віддаючи перевагу узагальнювальним показникам з метою відображення в них окремих чинників виробництва, до системи потрібно вводити певну кількість найважливіших часткових показників. Наприклад, включаючи до системи показник прибутку, також доцільно брати до уваги показник економії виробничих ресурсів.
Показники економії за конкретними статтями витрат впливають на величину прибутку по-різному: залежно від їхньої частини в собівартості продукції (витратах виробництва). Наприклад, для матеріаломістких виробництв зростанню прибутку найбільше сприятиме економія сировинно-матеріальних ресурсів. Цю економію, своєю чергою, буде зумовлювати впровадження новітніх безвідходних (маловідходних) технологій. Отже, система показників повинна містити показники оцінювання рівня технології. У трудомісткому виробництві зниження собівартості продукції і відповідно збільшення прибутку буде досягатися внаслідок економії ресурсів праці. Провідним показником ефективності використання працівників підприємства є продуктивність праці. На її рівень суттєво впливає рівень механізації й автоматизації виробництва. Отже, відповідні показники визначення цього рівня повинні займати належне місце в системі. Таким чином, на підставі структури собівартості продукції (витрат виробництва) при формуванні системи показників оцінювання організаційно- технічного розвитку підприємства перевагу слід віддати тим показникам, які вимірюють провідні статті витрат у їхній загальній структурі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система показників оцінки організаційно-технічного і організаційного рівня виробництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
