• науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
• основні показники техніко-економічного рівня виробництва і випущеної продукції;
• техніко-економічні результати впровадження заходів у всіх підрозділах.
Діяльність сучасного підприємства характеризується низкою особливостей. Основними серед них є:
• постійна мінливість умов, поведінки;
• висока гнучкість і переорієнтація виробництва, що дозволяє швидко змінювати асортимент продукції, адже життєвий цикл виробів став коротшим, а різноманітність їхнього асортименту й обсяг одноразових партій зростає
• значне ускладнення технології виробництва, що вимагає принципово нових форм контролю організації і розвитку праці;
• сувора конкуренція на ринку збуту продукції за споживача, що докорінно змінює ставлення до якісно-цінових характеристик виробів і вимагає організації післяпродажного обслуговування;
• істотна зміна витрат виробництва в бік їхнього зростання;
• невизначеність зовнішнього середовища.
За цих умов істотно зростає роль управління підприємством, що покликане обирати такі форми і методи своєї діяльності, які забезпечили б отримання прогозних чи планових результатів за раціональних витрат усіх виробничих ресурсів. А ці ресурси залежно від розміру підприємства вимірюються тепер сотнями тисяч або мільйонів гривень і водночас є вкрай обмеженими. Отже, управлінські рішення, що розробляються та ухвалюються керівниками і менеджерами, мають забезпечувати економне використання всіх видів наявних ресурсів і прибуткову діяльність підприємства. Це можливо за наявності досконалої сучасної системи управління і високопрофесійних управлінських працівників.
Вищевикладене доводить, що досконалість управління підприємством за сучасних умов господарювання є одним із провідних напрямків організаційно-технічного рівня підприємства і вимагає всебічного аналізу, оцінки та планування його розвитку на перспективу.
Як зазначалося вище, з розвитком ринкових відносин загострюється боротьба між виробниками продукції за споживача. Перемогти в ній зможуть ті підприємства, які здатні виготовляти і поставляти на національний та світовий ринок конкурентоспроможні вироби. Наразі українські підприємства виявилися надто залежними від світового господарства, а саме щодо експорту продукції, рівень конкурентоспроможності якої істотно відстає від світових стандартів. Пошук ефективних шляхів зростання конкурентоспроможності виробів у всьому світі вважають найважливішою проблемою. Для українських підприємств актуальність цієї проблеми істотно зростає за умов вступу України до СОТ та приєднання до ЄС.
Передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції є забезпечення належного рівня конкурентоспроможності підприємства, який за сучасних умов слід розглядати як невід'ємну складову організаційно- технічного рівня підприємства.
На підставі вищезазначеного можна констатувати, що основними напрямками організаційно-технічного рівня за сучасних умов с:
• технічний рівень виробництва;
• рівень організації виробництва і праці;
• рівень досконалості управління підприємством;
• рівень конкурентоспроможності підприємства.
Дотримуючись програми дисципліни, ми зосередимо увагу на розгляді перших двох напрямків організаційно-технічного рівня. Рівень досконалості управління підприємством і його конкурентоспроможності виходять за межі програми. їхній зміст поданий у нашій роботі [84, с.242-253; 262-278].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зміст, завдання і порядок розроблення плану технічного й організаційного розвитку на підприємстві“ на сторінці 2. Приємного читання.
