За повнотою врахування витрат існує калькулювання за повними і неповними витратами. На вітчизняних підприємствах до певних витрат зараховують усі виробничі, адміністративні, збутові та інші витрати, а неповні витрати містять лише виробничі витрати. Калькуляцію, обчислену за повними витратами, називають повною собівартістю, а за неповними – виробничою. На зарубіжних підприємствах до неповних витрат належать змінні витрати виробництва, а до повних – усі витрати.
Для складання планових калькуляцій собівартості одиниці продукції необхідно попередньо підготувати специфікації на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та кошториси комплексних витрат. Кількість цих специфікацій і кошторисів, а також їхній склад залежать від галузевих особливостей підприємств і повноти врахування витрат у калькуляції тощо.
Для прикладу можна навести такі кошториси комплексних (непрямих) витрат:
• допоміжних цехів;
• на виготовлення спеціального технічного оснащення та інших спеціальних виробів;
• на утримання й експлуатацію устаткування;
• транспортно-заготівельних;
• загальновиробничих;
• інших виробничих;
• адміністративних;
• на збут.
Часто підприємства складають один кошторис – виробничих витрат.
Методи калькулювання собівартості продукції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Калькулювання собівартості продукції“ на сторінці 2. Приємного читання.
