Рис. 1.3. Схема взаємозв'язків планів виробництва продукції підприємства, його основних і допоміжних цехів та обслуговуючих господарств
Принцип гнучкості (адаптивності) полягає в необхідності постійного проведення змін у розроблених планах для їхнього узгодження з поточними умовами діяльності підприємства. Цей принцип передбачає надання планам здатності змінюватися у зв'язку з появою непередбачуваних обставин.
Підприємство, як відкрита динамічна система, постійно взаємодіє з оточуючим середовищем: замовниками, постачальниками, покупцями, інвесторами, дебіторами, кредиторами, органами державної і місцевої влади тощо. Працюючи як відкрита система, кожне підприємство має свої особливості, динамічність окремих показників, унікальність і непердбачуванність поведінки, здатність змінювати свою структуру та протистояти руйнівним впливам зовнішнього середовища.
Динамічність підприємства як системи зумовлюється тим, що величина його ресурсів, витрат і результатів постійно змінюється під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. На підставі вищевикладеного для реалізації принципу гнучкості плани потрібно розробляти так, щоб до них можна було вносити корективи, пов'язуючи їх зі змінами зовнішніх і внутрішніх умов. Словом, планування на підприємстві має пристосовуватися до мінливих умов оточуючого середовища, швидко реагувати на зміни в законодавстві, кон'юнктурі ринку, рівні цін і тарифів, поведінці конкурентів, умовах постачання і збуту тощо, а також відповідно оперативно коригувати плани.
Принцип точності передбачає, що будь-який план слід складати з такою точністю, яка тільки сумісна з невизначеністю умов. Це означає, що плани варто конкретизувати, насамперед, стосовно горизонту планування. У поточних і оперативних планах необхідний вищий рівень точності обчислення планових показників, а в довгострокових планах можна обмежитися орієнтовними розрахунками. Точність планування зумовлюється низкою зовнішніх і внутрішніх факторів. Вона визначається тими системами і методами, які використовуються при складанні планів. Кожен план необхідно розробляти з такою точністю, якої бажає досягти підприємство, з урахуванням його ринкових позицій, фінансового стану та багатьох інших чинників. Інакше кажучи, можливий різний рівень точності плану, але за обов'язкового забезпечення допустимої ефективності діяльності підприємства.
До ключових принципів планування належить обгрунтований Р. Акоффом принцип участі, який передбачає обов'язкове залучення до процесу планування не тільки керівників усіх підрозділів і працівників підприємства, які безпосередньо відповідають за планову роботу, а й фахівців інших управлінських підрозділів, а також майбутніх виконавців планів. Отже, кожен працівник підприємства стає учасником планування діяльності незалежно від посади, робіт, операцій, які він виконує.
Постійне залучення працівників підприємства незалежно від посади і змісту роботи до планової роботи зумовлює глибше розуміння кожним з них змісту і завдань плану, необхідності й наслідків його виконання за всіма вигодами, що випливають з нього.
Перевага принципу участі полягає в такому:
• приймаючи безпосередню участь у плануванні, кожен працівник глибше розуміє різні напрямки діяльності підприємства, отримуючи більше інформації про його цілі і шляхи їх досягнення;
• участь працівників, у тому числі робітників у процесі планування призводить до того, що плани підприємства стають особистими їхніми планами. По суті, праця кожного працівника спрямована на виконання планів, а через них на досягнення цілей підприємства, яке у формі заробітної плати забезпечує його особисті потреби;
• підвищується реалістичність планів у зв'язку з використанням додаткового числа кваліфікованих експертних оцінок.
Принцип участі тісно пов'язаний із принципом єдності.
Принцип наукового обґрунтування планів означає, що складання кожного плану повинно відбуватися: за дотримання вимог об'єктивних економічних законів і закономірностей ринкової економіки; на підставі попереднього наукового аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, досягнень і невдач у його діяльності в минулі періоди; з використанням сучасних досягнень теорії, методології і практичного досвіду планової роботи.
Пізнання механізму дії згаданих законів відбувається через теоретичні дослідження і в процесі практичного здійснення планування, починаючи від діяльності підприємства в цілому і завершуючи плановими завданнями для окремих робочих місць.
Науковість планування на підприємстві полягає в тому, що підґрунтя планів складають науково обґрунтовані нормативи і норми витрат живої та матеріалізованої праці. У планових нормах і нормативах певною мірою знаходять відображення досягнення світової і вітчизняної науки, техніки та технології, прогресивний досвід підприємств.
Дотримання принципу наукового обґрунтування планів передбачає їх складання в кожному окремому випадку на підставі наукового ретроспективного аналізу фактичних результатів виконання планів та здобутків у діяльності в минулому і сучасного стану підприємства.
Принцип балансу ризиків висуває вимоги до створення рівноваги можливих ризиків у досягненні планових показників за рахунок створення планового резерву, так званої "надбавки безпеки", як альтернативного плану підприємства. Проте, варто брати до уваги, що існують визначені межі резервів планування. Резерви, закладені в планових показниках, не повинні бути занадто істотними, інакше плани будуть неточними. Водночас досить незначні межі резервів зумовлюють необхідність занадто частих змін у планах, внаслідок чого цілі діяльності підприємства стають некоректними.
З фінансової точки зору забезпечення принципу балансу ризиків потребує додаткових витрат, величина яких має співвідноситися з імовірним майбутнім ризиком. Наприклад, підприємство у фінансовому плані має передбачити відповідні резерви грошових коштів, необхідних для придбання дорожчих матеріалів, якщо якість закладених в план не забезпечує виготовлення конкурентоспроможної продукції, за умови передбачуваного істотного зростання цін на них або для оплати додаткових послуг транспортної організації за перевезення на довшу відстань готової продукції до гуртових складів посередника тощо.
Фінансове забезпечення резервів планування має свої обмеження. Адже ці додаткові витрати можуть виявитися настільки високими, що переваги планових резервів не компенсують їх.
Принцип комплексності полягає у тому, що планування на підприємстві повинно охоплювати всі напрямки діяльності (оперативну, інвестиційну, фінансову, маркетингову, інноваційну, постачання, виробничу, збутову), усі види виробничих ресурсів (праці, матеріальні, фінансові), усі підрозділи підприємства (основне, допоміжне й обслуговуюче виробництво).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи планування“ на сторінці 2. Приємного читання.
