Організаційна структура управління (ОСУ) виробничою інфраструктурою (рис. 9.4) є складовою частиною ОСУ підприємством загалом.
Основне призначення управління виробничою інфраструктурою – виконання функцій управління. Початковим етапом управління виробничою інфраструктурою є планування, яке містить, як зазначалося раніше, вибір мети управління та засобів її досягнення, розроблення плану дій. Стосовно виробничої інфраструктури планування слід розглядати як процес підготовки на перспективу рішень щодо забезпечення безперервного і якісного технічного обслуговування підприємства, тобто давати відповідь на запитання: скільки для цього потрібно матеріальних, технічних та енергетичних ресурсів, ким та як визначається ця потреба, які джерела її покриття тощо.
Рис. 9.4. Схема організаційної структури управління виробничою інфраструктурою великого підприємства
На великих підприємствах управління інструментальним господарством здійснює інструментальний відділ (ІВ), безпосередньо підпорядкований головному технологу. Начальникові IB підпорядковуються два заступники: з експлуатації інструменту і виробництва інструменту. Планування ІГ покладено на планово- економічне бюро та бюро (групу) праці й заробітної плати (за його наявності).
На середніх і малих підприємствах кількість управлінських підрозділів ІГ скорочується з відповідним розширенням їхніх функцій чи передачею деяких функцій іншим управлінським підрозділам. Так, на цих підприємствах загальне керівництво ІГ здійснює бюро інструментального господарства (БІГ) у складі технічного відділу (ТВ) чи планово-виробничого відділу (ПВВ).
Бюро планування ІВ визначає потребу в інструменті окремих виробничих підрозділів і підприємства в цілому, складає плани виробництва інструменту ІЦ та купівлі його на ринку, веде облік і контроль за його використанням, визначає обсяги видачі інструменту виробничим підрозділам.
Планова потреба в інструменті визначається на підставі норм і нормативів його витрати, тому у складі ІВ важливе місце посідає бюро нормативів, яке здійснює роботу з класифікації та індексації інструменту, встановлює норми його витрати й оборотний фонд з різних видів інструменту в окремих цехах і по підприємству загалом, здійснює контроль за дотриманням цехами і центральним інструментальним складом встановлених норм витрати та запасів, розробляє інструкції, правила використання та експлуатації інструменту.
Планово-виробниче бюро відділу головного механіка (ВГМ) планує і контролює роботу ремонтних цехів і цехових ремонтних бюро, здійснює матеріальну підготовку ремонтних робіт, складає звіти з виконання планів ремонту устаткування по підприємству в цілому, аналізує техніко-економічні показники ремонтного господарства.
Планово-економічне бюро відділу головного енергетика встановлює норми витрати енергії, планує потребу, обліковує, контролює її використання, аналізує витрати енергії за видами і підрозділами підприємства, складає енергетичні баланси, визначає постачальників і співпрацює з ними, розробляє та впроваджує енергозберігаючі заходи, виконує інші функції.
На великих і середніх підприємствах роботою транспортного господарства управляє транспортний відділ, який підпорядковується заступникові керівника підприємства з господарсько-побутових питань (рис. 9.4).
До його складу належать бюро (групи) планування перевезень і вантажно-розвантажувальних робіт, експлуатації транспортних засобів, планування й організації ремонту транспортних засобів, обліку транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт та аналізу результатів виробничо- господарської діяльності транспортного господарства.
Структура і чисельність транспортного відділу визначається залежно від особливостей підприємства, характеру й обсягу транспортних перевезень і вантажно-розвантажувальних робіт. У підпорядкуванні транспортного відділу перебувають автогаражі, ремонтний цех (майстерні) тощо.
Стан транспортного господарства характеризується обсягом вантажів на 1000 грн випущеної продукції, обсягом вантажів на одного транспортного робітника, співвідношенням між чисельністю транспортних і виробничих робітників, частиною вартості транспортних засобів і засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт у загальній вартості устаткування, вартістю підйомно-транспортного устаткування на 1000 т вантажообороту тощо.
Плани допоміжних і обслуговуючих підрозділів за сучасних умов діяльності підприємств повинні бути спрямовані на вирішення таких завдань:
• запобігання можливим порушенням нормального і безперебійного перебігу основного виробництва;
• забезпечення гнучкості, наступності й мінімальної перебудови при переході основного виробництва на випуск нових видів продукції, сприяння впровадженню сучасної технології і методів організації в допоміжних та обслуговуючих господарствах;
• сприяння випуску конкурентоспроможної продукції з мінімальними витратами.
Планування інструментального господарства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність, склад, призначення, завдання виробничої інфраструктури“ на сторінці 3. Приємного читання.
