Іншими словами, за нерівномірної зміни виробничої потужності впродовж планового року, для обчислення її середньорічної величини (ПВс) можна скористатися такою формулою:
(7.1)
де- виробнича потужність на початок року;
• виробнича потужність, що вводиться в дію;
• виробнича потужність, що виводиться з експлуатації;
• кількість цілих місяців використання введеної потужності у плановому році;
• кількість цілих місяців, протягом яких потужність, що виводиться з експлуатації, не використовуватиметься (від дати виведення до кінця планового року).
Розроблення планового балансу виробничої потужності підприємства (підрозділу) необхідно починати з аналізу та визначення досягнутого рівня використання виробничої потужності і зіставлення його з рівнем кращих підприємств галузі, а також з визначення рівня прогресивності існуючої техніки і технології, використання устаткування, виробничих площ та організації виробництва.
На підставі балансу виробничої потужності та в процесі його розроблення виявляються внутрішньовиробничі диспропорції та можливості їхнього усунення, розробляються пропозиції з найдоцільнішої спеціалізації підприємства та його підрозділів, а також визначається:
• можлива виробнича програма;
• рівень забезпечення виробничою потужністю необхідних програм і проектів щодо підготовки та освоєння виробництва нової продукції і виконання дослідно-експериментальних та інших робіт;
• коефіцієнт використання виробничої потужності;
• необхідність в інвестиціях для збільшення потужності та ліквідації "вузьких" місць;
• потреба в устаткуванні чи виявлення його надлишків.
Баланс виробничої потужності повинен складатися щорічно за всією номенклатурою (асортиментом) основної і неосновної продукції підприємства. За великої номенклатури виробів цей баланс розробляється для виробів- представників. Вони визначаються приведенням різних виробів до одного чи кількох видів однорідної основної продукції та беруться за одиницю. Визначення виробів-представників здійснюється за допомогою коефіцієнтів витрат машинного часу або часу в нормо-годинах.
Оптимізація виробничої потужності визначається методом лінійного програмування. Принагідно нагадаємо, що лінійне програмування грунтується на розв'язуванні системи лінійних рівнянь, за умови, шо залежність між розглядаємими явищами (показниками) суворо функціональна. Цей метод характеризується математичним вираженням змінних величин, визначеним порядком, послідовністю розрахунків (алгоритмом), логічним аналізом. У процесі розв'язування задачі лінійні рівняння перетворюються в рівняння та нерівності. Застосовувати лінійне програмування можна тільки тоді, коли досліджувані змінні величини та фактори мають математичну визначеність і кількісне обмеження, а в результаті визначеної послідовності розрахунків відбувається взаємозамінність факторів, коли логіка в розрахунках, математична логіка поєднуються з логічно обгрунтованим розумінням сутності явища, яке вивчається.
Важливість і цінність використання лінійного програмування у плануванні загалом та виробничої потужності зокрема полягає в тому, що оптимальний варіант вибирається із значної кількості альтернативних варіантів.
Методами лінійного програмування, зокрема за допомогою симплекс- методу розв'язуються задачі оптимізації виробничої потужності.
Оптимальну виробничу потужність цеху (дільниці) можна знайти розв'язуючи таку задачу.
Відомі вхідні дані: н – кількість найменувань одночасно випускаємих виробів; м – кількість груп устаткування; Шу – трудомісткість виготовлення одного виробу j-ro найменування на і-ій групі устаткування (і = 1,2 ..., м; j = 1,2 н), год. на шт.;- ефективний фонд часу роботи у плановому періоді і-ої групи устаткування (і = 1,2,..., м), год.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розроблення планового балансу виробничої потужності та визначення оптимальної її величини“ на сторінці 2. Приємного читання.
