• 6) коригування зведеного об'ємно-календарного графіка з метою вирівнювання завантаження робочих місць в окремі планові періоди. Нормативно-розрахунковою базою оперативного планування в одиничному виробництві є цикловий графік, який на практиці називають циклограмою. Цей графік регламентує виготовлення замовлення за стадіями технологічного процесу в часі. Зазвичай розробляють цикловий графік не на кожен виріб, а на типового представника.
Для кожного виробу конкретного типу з урахуванням його особливостей укрупнено визначають поправочний коефіцієнт. Циклограми виготовлення окремих замовлень розробляють методом коригування циклового графіка виготовлення виробу – типового представника на поправочний коефіцієнт для відповідного замовлення.
На підставі уточненого циклового графіка визначають строки запуску- випуску основних вузлів і деталей та складання виробу. Строки подачі деталей та вузлів на складання визначаються на підставі встановлених строків випуску і величини випереджень, які обчислюються за цикловим графіком. Строки запуску у виробництво заготовок встановлюються на підставі строків їх випуску, які у свою чергу, зумовлені тривалістю циклу обробки деталей і строків запуску їх на складання за уточненим цикловим графіком.
В одиничному виробництві горизонтом оперативного планування, на який розробляється програма для цехів, є місяць. Підставою для складання місячного завдання цеху з виробництва продукції є квартальна програма. До місячного цехового плану зараховують лише ті замовлення, які технічно й організаційно повністю підготовлені до виробництва. Розроблення місячної цехової програми виготовлення виробів здійснюється методом підбору за портфелем замовлень. Сутність цього методу полягає в тому, що з окремих календарних планів-графіків за замовленнями обираються номенклатура і строки робіт відповідно до договірних строків виконання замовлень і рівномірного завантаження виробничого устаткування і площ.
Основним календарно-плановим нормативом в одиничному виробництві є тривалість виробничого циклу. За умов одиничного виробництва цикл виготовлення деталей визначається за провідними деталями виробу чи кожного вузла за припущення, що решта деталей певного вузла чи виробу повинні оброблятися паралельно з виготовленням провідної відповідно до календарного плану-графіка. Вибір провідних деталей дозволяє спростити календарно-планові розрахунки і забезпечити обґрунтування планування цехового запуску всіх деталей у виробництво. Зазвичай провідними обираються деталі, які характеризуються найбільшою трудомісткістю, процес їхньої обробки складається з багатьох операцій, і вони необхідні для складання виробу на перших етапах робіт. Провідні деталі визначаються з кожного оброблюючого цеху, який комплектує складання виробу.
Розрахунки тривалості виробничого циклу виконуються за окремими стадіями або частковими процесами, що здійснюються в конкретних виробничих підрозділах у порядку, зворотному до перебігу технологічного процесу, тобто, від складально-випробовувальної стадії до запуску матеріалів у обробку в заготівельних цехах підприємства.
Визначення тривалості виробничого циклу виготовлення замовлення починається з розроблення календарного циклового графіка (циклограми), який є найважливішим документом міжцехового оперативного планування в одиничному виробництві (рис. 5.6). Якщо виріб простий, то циклограма може охоплювати всі стадії його виробництва. Для складного виробу зазвичай розробляють циклограми на складання. Цей графік є підставою для встановлення послідовності комплектування і черговості подачі деталей на складання.
Циклограма є графічним зображенням технологічного процесу виготовлення виробу на всіх стадіях процесу чи тільки на стадії його складання в обраному масштабі часу. Відправним моментом при побудові циклограми є планова календарна дата випуску готового виробу (партії виробів) і здача його замовникові.
Від цієї дати на календарну шкалу у зворотній послідовності наносять тривалість виконання складальних і обробляючих процесів (операцій). При цьому враховується паралельне виконання операцій і робіт.
Вхідними даними для побудови циклового графіка є структурна схема виробу і тривалість виробничих циклів виготовлення всіх його складових частин та виконання складальних робіт. Структурна схема виробу відображає склад його конструкції, тобто розкладання на вузли, підвузли (блоки) та інші складальні з'єднання, які можна виготовляти (виконувати) одночасно (паралельно). Тривалість виробничого циклу виготовлення заготовок і деталей, що входять до складу виробу, і складальних операцій визначається на підставі норм часу, кількості робочих місць, зайнятих виконанням окремої операції, розміром окремої партії деталей чи виробів, видом їхнього руху у виробництві та іншими чинниками. Для її визначення користуються формулами, наведеними вище. При складанні циклового графіка необхідно враховувати міжцехові перерви, які мають страховий характер. їхня тривалість зумовлена конкретними умовами виробництва.
Загальна тривалість виробничого циклу виготовлення виробу (партії виробів) визначається як сума максимальних за тривалістю виробничих циклів, послідовно пов'язаних процесів виготовлення складових частин виробу і його складання та випробовування.
Для побудови циклограми складання виробу можна скористатися сітьовими графіками. Тоді спочатку розробляється сітьова модель, яка відображає послідовність виконання окремих робіт зі складання виробу, порядок надходження вузлів і підвузлів, можливість паралельного виконання робіт. Далі визначається тривалість виконання окремих операцій процесу складання на підставі їхньої нормативної трудомісткості. Згодом обчислюють параметри сітьового графіка і визначають критичний шлях, тобто тривалість виробничого циклу складання виробу. Методику побудови сітьового графіка та розрахунку його параметрів докладно подано в темі 10. При побудові сітьової моделі складання виробу необхідно орієнтуватися на забезпечення рівномірної зайнятості робітників на дільницях складання шляхом зміщення частини робіт, що не лежать на критичному шляху, на більш ранні строки. Параметри сітьового графіка узгоджують з календарними строками виконання окремих робіт і випуску виробу.
Приклад 5.5. Побудувати цикловий графік і визначити тривалість виробничого циклу виготовлення простого виробу. Структурну схему виробу подано на рис. 5.6, а тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, складання підвузлів, вузлів та виробу наведено в табл. 5.4.
Розв'язання
Цикловий графік (рис. 5.7) побудуємо укрупнено без розкладання технологічного процесу на окремі операції і переходи. З метою спрощення для навчальних цілей графік побудуємо в робочих днях. Він є графічним зображенням технологічного процесу виготовлення деталей, складання підвузлів, вузлів та виробу в обраному масштабі часу (одна клітина відповідає одному робочому дню). Як видно з циклового графіка (рис. 5.7), загальна тривалість технологічного циклу виготовлення виробу визначається як сума тривалості виробничих циклів виготовлення деталі 111 (Д111) та складання підвузла 11 (ПВ11), вузла 1 (В1) і виробу (ЗА), які є послідовно пов'язаними у виробничому процесі й мають максимальну тривалість виробничих циклів. Усі інші деталі, підвузли і вузли вимагають меншого часу для виготовлення. їх виробництво здійснюється паралельно. Тривалість виробничого циклу виготовлення виробу, як видно з графіка (рис. 5.7), становить 50 робочих днів.
Планові розрахунки тривалості виробничого циклу і побудова циклового графіка виготовлення виробу за замовленням проводяться з метою встановлення початкових строків запуску вузлів, деталей і заготовок у виробництво для забезпечення своєчасного їх виготовлення, і подачі на наступну стадію виробничого процесу.
Рис. 5.6 Структурна схема виробу
Таблиця 5.4
Тривалість виробничого циклу виготовлення деталей, складання підвузлів, вузлів та виробу (цифри умовні)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оперативно-календарне планування в одиничному виробництві“ на сторінці 2. Приємного читання.
