Незавершене виробництво слід відрізняти від напівфабрикатів, які характеризуються визначеним ступенем готовності, завершенням процесу виробництва в межах конкретного підрозділу і можуть передаватися в наступні виробничі підрозділи для подальші обробки на цьому підприємстві чи продаватися на ринку.
Незавершене виробництво визначають на підставі середньодобового випуску продукції і тривалості виробничого циклу виготовлення виробу в такий спосіб:
(4.5)
де- середньодобовий випуск продукції в натуральних вимірниках;
– тривалість виробничого циклу.
Незавершене виробництво залежно від мети його визначення може обчислюватися у вартісній оцінці або за трудомісткістю.
У вартісній оцінці незавершене виробництво () визначається для врахування його у валовій продукції. У цьому випадку незавершене виробництво оцінюється в зіставних і діючих цінах за таким виразом:
(4.6)
де С – собівартість виробів;
– коефіцієнт нарощування витрат;
– коефіцієнт перерахування собівартості в оптові ціни, що визначається в такий спосіб:
(4.7)
КНВ враховує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві. Існують різні методики визначення цього коефіцієнта (рис. 4.4). Найпоширенішим є визначенняза рівномірного нарощування витрат, який розраховується за такою формулою:
(4.8)
де–первісні витрати (вартість сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, які поступають у виробництво на початку виробничого циклу);
– виробнича собівартість виробу.
Якщо продукція, яка виготовляється на підприємстві, досить трудомістка і вимагає тривалого періоду часу (більше двох місяців), то незавершене виробництво визначають за трудомісткістю () за таким виразом:
(4.9)
де ТРМ – трудомісткість виготовлення виробу в нормо-годинах;
– коефіцієнт готовності виробу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Показники виробничої програми та методи їх визначення“ на сторінці 3. Приємного читання.
