де– загальні втрати робочого часу протягом робочого дня через неналежне обслуговування робочих місць, хв.;
– тривалість робочого дня, хв.
Одним з важливих напрямків удосконалення організації праці є раціональний її розподіл у межах певного трудового колективу (бригади, дільниці, цеху, підприємства).
Правильно вибрані форми розподілу і кооперування праці дозволяють забезпечити раціональне планування й оснащення робочих місць, їхнє обслуговування, методи і прийоми праці, сприятливі її умови, нормування і стимулювання. Грамотно вибрані форми розподілу праці зумовлюють найбільш повне завантаження робітників і рівномірність у їхній роботі, скорочення втрат часу та простоїв устаткування і, як наслідок, зменшення величини витрат праці на одиницю продукції (робіт, послуг).
Як відомо, розподіл праці здійснюється за якісною і кількісною ознаками. В основу якісної ознаки покладено відокремлення видів робіт за Їхньою складністю, а за кількісною ознакою – забезпечення необхідної пропорційності між якісно різними видами праці.
На підприємствах також розрізняють технологічний, функціональний, професійний і кваліфікаційний розподіл праці.
Технологічний розподіл праці передбачає відокремлення груп робітників за ознакою виконання ними технологічно однорідних робіт за певними фазами, видами й операціями. Цей розподіл праці значною мірою визначає інші різновиди її розподілу. Зокрема, він дозволяє визначити потребу в робітниках за певними професіями та спеціальностями.
Функціональний розподіл праці розрізняється за роллю окремих груп робітників у процесі виробництва. За цією ознакою всі робітники підприємства поділяються на дві групи: основні та допоміжні, які зайняті обслуговуванням виробництва (інструментальним, енергетичним, ремонтним, транспортним тощо).
Професійний розподіл праці здійснюється залежно від професійної спеціалізації робітників і передбачає виконання на робочому місці робіт певної професії (спеціальності). На підставі обсягів кожного виду цих робіт визначається потреба в робітниках за професіями для кожного виробничого підрозділу і підприємства загалом.
Кваліфікаційний розподіл праці зумовлюється різною, складністю конкретних робіт і операцій. їхнє виконання потребує певного рівня теоретичних знань і практичного досвіду робітників. Для кожної професії визначається склад операцій і робіт різного ступеня складності. Ці роботи об'єднуються відповідно до присвоєних робітникам тарифних розрядів. На цій підставі обчислюється планова чисельність робітників кожної професії за їхніми кваліфікаційними розрядами.
Складовою частиною планування рівня організації праці є забезпечення відповідності кваліфікаційного рівня робітників і розряду закріплених за ними робіт. Для цього проводять розрахунок і зіставлення середніх тарифних коефіцієнтів робітників і робіт за конкретними професіями. У подальшому проводять аналіз завантаження робітників кожного кваліфікаційного розряду роботами різної складності (розрядів).
Середній тарифний коефіцієнт робітників () обчислюється за методом середньозваженої арифметичної за формулою:
(13.14)
де- тарифний коефіцієнт робітників і-го розряду;
- чисельність робітників і-го розряду; н – число розрядів робітників.
Аналогічно визначається середній тарифний коефіцієнт робіт () з тією різницею, що чисельність робітників замінюється на трудомісткість робіт. Розрахунок здійснюється в такий спосіб:
(13.15)
де- тарифний коефіцієнт робіт і-го розряду;
- трудомісткість (обсяг) робіт і-го розряду, нормо-год.
Також обчислюється середній розряд робітників () за виразом:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування рівня організації виробництва і праці“ на сторінці 2. Приємного читання.
