Первинне значення має стан здоров'я людей: тривалість життя, рівень смертності, кількість і тяжкість хвороб, фізичні й розумові можливості людей, їх самопочуття. Важливе значення має і харчування: його склад, цінність (у калоріях, грамах білків, кількості вітамінів), та смакові якості, свіжість і чистота продуктів, регулярність харчування.
Для оцінки рівня добробуту населення дуже важливі площа й облаштування житла, обстановка, зручність планування та благоустрій населених пунктів, якість і різноманітність одягу та взуття. Достойний рівень добробуту характеризується станом сфери освіти: тривалістю і рівнем навчання, ступенем володіння науковими знаннями, етичним змістом і художнім рівнем літератури, доступністю театрів, бібліотек, музеїв та інших культурних закладів, розвиненістю мережі телебачення, доступом до Інтернету.
На рівень добробуту населення суттєво впливають умови і характер праці, її напруженість і ефективність, відповідність індивідуальним здібностям, свобода вибору професії та спеціальності. Поряд із такими параметрами, як частка ручної й автоматизованої праці, тривалість робочого дня, частота та характер виробничого травматизму, важливі моральне задоволення, яке приносить праця, мікроклімат у колективі, матеріальна і суспільна оцінка праці.
Із переходом до ринкових відносин зросла роль зайнятості та гарантій від безробіття. Загальна соціально-економічна ситуація така, що доводиться також враховувати рівень злочинності, стан екології, стресове напруження у зв'язку з національними, політичними, військовими конфліктами, тероризмом, пияцтвом, наркоманією й епідеміями.
Для повноцінної життєдіяльності, задоволення інтересів і потреб громадян потрібні належні умови відпочинку - достатня його тривалість, доступність пансіонатів і санаторіїв, закладів культури та спорту, а також можливості туристичних і екскурсійних поїздок. Показником умов і якості дозвілля є самопочуття людей у процесі відпочинку та після нього.
Добробут населення залежить і від благополуччя родинного життя, можливостей виховання потомства. Висока якість життя передбачає достойну поведінку, спрямовану на забезпечення високої моральності та соціальної справедливості, задоволення життям і особистого щастя.
Для характеристики рівня добробуту населення також важлива і купівельна спроможність. Вона визначає можливість одержувати товари та послуги в різному наборі, різної якості, а отже, задовольняти свої інтереси і смаки, відчувати себе більш впевнено.
І нарешті, визначальним чинником для забезпечення належного рівня добробуту населення має бути дотримання прав і свобод людини. Добробут населення в кожній країні залежить від характеру суспільного (державного) устрою, стійкості інституту права та дотримання прав людини, співвідношення різних гілок влади, її взаємин із регіонами (підприємствами), наявності опозиції, різних партій тощо. Наочно поняття і компоненти моделі добробуту населення продемонстровано в табл. 5.3.
Таблиця 5.3. Поняття і компоненти моделі рівня життя
| Компонент добробуту населення | Зміст компонента | Показник |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Здоров'я | Стан фізичного та соціального забезпечення | Коефіцієнт тимчасової непрацездатності, втрати робочого часу через хвороби і травми, витрати на забезпечення здоров'я, рівень смертності, тривалість життя, тривалість і тяжкість захворювань, фізичні та розумові здібності людей тощо |
| 2. Споживання продуктів харчування | Регулярність харчування, смакові якості, свіжість і чистота продуктів | Склад споживчого кошика, перелік продуктів споживання, цінність (у калоріях, грамах білків, жирів, вуглеводнів, кількості вітамінів), частка витрат на продукти харчування в бюджеті сім'ї тощо |
| 3. Житлові умови | Площа і облаштування житла, обстановка, зручність планування і благоустрій побуту, населеного пункту | Об'єм житлового фонду на одного жителя, характеристики житлового фонду (водо- і газопостачання, опалювання, каналізація), забезпеченість транспортом, тощо |
| 4. Праця і зайнятість | Умови і характер праці, її напруженість і ефективність, відповідність схильностям і здібностям особи, свобода вибору професії, матеріальна оцінка праці, мікроклімат у колективі, задоволеність працею | Тривалість робочого часу, частка ручної і автоматизованої праці, частота і характер виробничих травм і захворювань, зайнятість і безробіття тощо |
| 5. Права і свободи людини | Можливості реалізації прав людини, забезпечення безпеки, захист від епідемій, катастроф, стресової напруги у зв'язку з національними, політичними, військовими конфліктами, об'єктивність і гуманність правоохоронних органів, ступінь довіри до них | Наявність громадських правозахисник організацій, чисельність і компетентність співробітників правоохоронних органів, рівень злочинності, наявність вогнищ національних і військових конфліктів |
| 6. Освіта | Міра оволодіння науковими знаннями, художній рівень літератури і телебачення, доступність бібліотек, музеїв та інших закладів культури | Тривалість і рівень навчання, коефіцієнт писемності, кількість установ культурного і освітнього характеру тошо |
| 7. Соціальне забезпечення | Соціальне розшарування, гарантії зайнятості, забезпечення старості, тимчасової або постійної непрацездатності, допомога сім'ям із дітьми тощо | Відповідні показники пенсій, дотацій, пільг тошо |
| 8. Відпочинок і вільний час | Можливість вибору проведення вільного часу, доступність різних установ для відпочинку, спорту, туризму, екскурсій, подорожей, самопочуття людей під час і після відпочинку, задоволеність ним | Тривалість відпочинку, кількість установ для відпочинку, витрати сім'ї на відпочинок тошо |
Джерело: Розроблено автором.
Наведена система показників загалом відображає необхідні умови ефективного відтворення робочої сили, хоча, звичайно, має ширші функції та стосується всіх видів людської діяльності. На її прикладі виразно простежується безпосередній зв'язок між показниками якості життя й якості трудового життя. Численні дослідження в західних країнах у 1970-1980-х роках підтверджують, що процес формування і розвитку трудового потенціалу вже не обмежується виробництвом або навчанням, а починається в побуті, під час відпочинку та дозвілля, залежить від інформаційного потоку, що отримує суспільство, від ступеня громадянських і політичних свобод особи, від міри причетності до всіх економічних, соціальних і культурних процесів в суспільстві.
Проте як підкреслюється в багатьох зарубіжних дослідженнях, не можна ототожнювати об'єктивні, навіть якісні, показники добробуту населення з поняттям якості життя, оскільки без оцінки суб'єктивного характеру воно не має сенсу. Насправді високому рівню або навіть постійному зростанню, скажімо, економічних можливостей, наявності вільного часу або забезпеченості житлом може не відповідати, але необов'язково, високий рівень або підвищення задоволеності людини зростанням добробуту чи якості життя. Основною причиною такої, здавалося б, парадоксальної ситуації є те, що після досягнення прийнятного рівня життя головним для окремої людини стає "відповідність" ситуаційних характеристик (потреб і можливостей) її' потребам, здібностям і очікуванням, як їх сама людина розуміє [13, с. 76]. За цих умов рівню життя відводиться роль інструменту ДІЯ досягнення мети. Водночас вводиться поняття якості життя, як його уявляє кожна людина чи група людей.
Рис. 5.4. Система показників рівня добробуту населення
Джерело: Розроблено автором.
Отже, концепція добробуту населення формується як сукупність певних характеристик, що наводяться нижче, для яких соціальні показники рівня життя є вихідною базою, але не визначають їх автоматично: відчуття власної гідності, індивідуальності: активність і успіх у досягненні своїх цілей; можливість розвивати свої здібності: матеріальна забезпеченість; задоволеність працею; соціальна активність: відчуття причетності до життя суспільства: відчуття наповненості свого життя позитивним змістом.
Такий набір компонентів, які визначають добробут населення, показує, що для повноцінного розвитку людського потенціалу, в тому числі здатності особи до ефективної праці, недостатньо простого підвищення добробуту. Один із головних висновків західних учених, які працюють над концепцією забезпечення достойного рівня добробуту населення, полягає в тому, що необхідно приділяти особливу увагу психосоціальним і духовно-етичним аспектам життєдіяльності людини у створенні передумов для її фізичного, розумового та соціального добробуту, що стає могутнім мотиватором праці.
Отже, основним змістом економічної політики України стосовно забезпечення достойного рівня життя населення має бути: категорія добробуту населення повинна визнаватись у стратегічних програмних документах як визначальний чинник покращення людського капіталу; управління державною економічною політикою у даній сфері має спрямовуватися на стимулювання ділової активності; вітчизняні та зарубіжні капітали необхідно залучати в продуктивний сектор економіки.
Висновки до глави 5
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни“ на сторінці 3. Приємного читання.
