Забезпечення здоров'я нерозривно пов'язане із 3-ма чинниками: споживання продуктів харчування, житлові й екологічні умови, умови праці та відпочинку. Стан здоров'я найбільшою мірою залежить від складу й якості продуктів харчування. На базовому рівні ці показники встановлюються в мінімальному споживчому кошику. Значний вплив на стан здоров'я мають житлові й екологічні умови. Від них залежить фізичний стан, рівень душевного спокою, якість відпочинку людини після роботи тощо. Показниками даних умов є площа житлового фонду з розрахунку на одного мешканця і стан цього фонду, рівень радіації, рівень забруднення довкілля, якість води та ін.
Високий рівень споживання продуктів харчування і непродовольчих товарів, сприятливих житлових умов та відпочинку неможливий без відповідного матеріального забезпечення, яке громадянин отримує в результаті трудової діяльності чи за рахунок гідного соціального забезпечення (при непрацездатності громадянина), яке йому надає держава (зведені дані щодо структури споживання продуктів харчування в домогосподарствах України наведені в Додатку М). Але держава може забезпечити гідний соціальний захист лише за рахунок коштів соціальних фондів, які формуються працездатним населенням.
Однією із визначальних умов при забезпеченні працею індивіда є рівень освіти, який повинна забезпечувати держава шляхом надання безплатних освітніх послуг, кошти на які вона може отримувати лише в спеціалізованих фондах, джерелом яких є праця. Освіта - головна складова людського капіталу. Особи з вищою освітою мають вищу оплату своєї праці. Така закономірність виявляється у всіх країнах, тобто вона об'єктивна, отже, вигідно не лише здобувати освіту (з точки зору індивіда), а й вкладати в неї гроші (для держави).
Відпочинок є невід'ємною частиною стану здоров'я людини. Від того, скільки часу вона відпочиває, в яких умовах проходить цей відпочинок, які кошти на нього витрачаються, залежить не лише фізичний стан здоров'я людини, а й рівень задоволення її соціальних потреб. За відсутності відпочинку протягом тривалого часу чи при його низькому рівні людина втрачає значну частину своїх трудових якостей (знижуються розумові, фізичні здібності, працівник стає неуважним, що може призвести до виробничих травм і втрати працездатності).
Стосовно питань подолання бідності, експерти переконані, що дисбаланси, які на сьогодні існують у нашому суспільстві, викликані, в першу чергу, загрозливим станом соціального забезпечення населення. Такий стан створює загрозу територіальній цілісності держави та її суверенітету, адже саме цей чинник є пріоритетним у процесі зазіхання на державний лад з боку інших держав. Відповідно, головним напрямом економічної політики нашої держави має стати подолання бідності. Народу жилося б набагато краще, якби управління здійснювалося подібно до країн Центральної Європи, які швидко досягли високих рівнів економічного та людського розвитку. Як легальними, так і нелегальними шляхами, українці регулярно вивозять кошти за кордон для інвестування в країни з кращим підприємницьким кліматом. Звіт ООН відносно людського розвитку в Україні [12] цитує дослідження компанії "Сіма Блейзер" для Консультативної ради з питань інвестицій при президенті: показники України із розвитку законності, зменшення корупції, лібералізації підприємництва є на 75 % нижчими, ніж у сусідніх Польщі та Угорщині.
За результатами Глобального звіту ООН, за рівнем людського розвитку Україна опинилася далеко позаду всіх країн-членів ЄС, зокрема найближчих своїх сусідів, і посіла 76-те місце у списку із 177 держав. її також змогли обійти Росія, Білорусь, Казахстан [12]. Свій рейтинг експерти ООН складали на основі таких показників, як доходи населення і соціальна захищеність, стан здоров'я, рівень освіти та культурного розвитку, тривалість життя тощо.
Основою суспільства традиційно вважається середній клас. До нього входять люди забезпечені, освічені, які мають можливість робити заощадження або інвестиції. В Україні цей прошарок дуже незначний - близько 10-15 %. Для порівняння: у США цей показник коливається від 60 до 65 %; у сусідній Росії, за оцінками експертів, за останні роки середній клас виріс до 30 %.
Значною проблемою для України є розшарування між бідними та забезпеченими верствами населення. За даними ООН, у благополучних балтійських країнах (Естонії, Литві) різниця в доходах складає 10 разів. Найбільша соціальна різниця в Бразилії: багаті заробляють у 58 разів більше бідних. Нездоланною прірвою розділені й аргентинці - 35 разів. У Великій Британії розрив становить майже 14 разів. Найнижчим порогом може похвалитися Японія – найзаможніші жителі країни лише в 4,5 раза багатші за своїх менш успішних співвітчизників. Вузьке соціальне розшарування і в скандинавських країнах - малозабезпечені шведи і норвежці лише в 6 разів бідніші за своїх багатіїв.
Цікавим є дослідження ООН щодо добробуту населення України залежно від до географічного чинника. Виявилося, що чим більше регіон економічно розвинутий - тим гірше там живеться населенню. Так, на сході, в Луганській і Донецькій областях, показники індексу людського розвитку найнижчі, хоча тут рівень зарплат один із найвищих у країні, але при цьому і найвища смертність. На це впливає надмірна індустріалізація й високий рівень екологічного забруднення: небезпечні умови праці, високий рівень злочинності, алкоголізм призводять до того, що тривалість життя тут не перевищує 60 років [12]. Окрім того, як свідчать дані, практично кожен четвертий житель південного сходу хворий на гіпертонію чи захворювання серцево-судинної системи.
Разом з тим, деякі регіони визнаються дуже привабливими для життя. Європейським стандартам якості відповідають Закарпатська, Хмельницька і Полтавська області. Соціологи й економісти доводять, що рівень життя людей в західних регіонах не нижчий за середній, про це часто говорять засоби масової інформації та деякі дослідження. Так, середній рівень заробітної плати в Західній Україні перевищує прожитковий мінімум майже в два рази. Насправді рівень доходів у цих областях іще вищий. Не секрет, що велика частина населення живе за рахунок родичів-гастарбайтерів, які регулярно переказують гроші з-за кордону. До речі, в західних регіонах набагато нижча імовірність захворіти на туберкульоз або ВІЛ-інфекцію, та й взагалі найнижча смертність в Україні.
Хоча великі міста Київ та Севастополь і відрізняються високим рівнем людського розвитку, тут украй велика кількість хворих на гіпертонію, серцеву недостатність та інші захворювання серцево- судинної системи. При цьому ситуація в Києві істотно відрізняється від області. Якщо в столиці смертність порівняно невисока, Київщина, з показником 15 померлих на 1000 жителів, лідирує в країні. А за рівнем зарплати жителі області відстають від столиці в 1,5 раза. Не втішні висновки експертів і відносно південного регіону. Вони підкреслюють, що жителі аграрних областей не мають доступу до найбільших ринків праці, тут слабо розвинута транспортна інфраструктура і порівняно мало учбових закладів. В умовах погано розвинутого ринку житла та відсутності транспортної мережі становище регіонів Таврії вельми непривабливе [12].
Стратегія демографічного розвитку України на 2006-2015 роки має на меті припинення демографічної кризи, покращення загального добробуту та нарощування духовних цінностей. Слід зауважити, що плани стратегії державного та регіонального розвитку не розглядають підвищення добробуту в суспільстві як пріоритетну діяльність в соціально-економічній сфері.
Перехід від одержавленої системи формування доходів громадян і гарантування державою соціального забезпечення всього населення до ринкових принципів формування доходів неминуче спричинив кардинальні зміни у всій системі доходів. Ці зміни супроводжувалися падінням обсягів виробництва, руйнуванням традиційних господарських зв'язків і приватизацією державної власності. Все це сформувало ряд несприятливих тенденцій у доходах і рівні життя населення в перехідній економіці України.
Зміна джерел доходів населення при зменшенні ролі оплати праці та збільшенні прихованих доходів. Цю тенденцію визначили два процеси. З одного боку, неминуче відбувалося деяке зниження частки оплати праці в грошових доходах через об'єктивне та виправдане збільшення доходів від приватної підприємницької діяльності, а з іншого - мало місце зменшення частки легальних форм оплати праці, що свідчить про несприятливі тенденції у сфері економіки в цілому і на ринку праці зокрема.
Нерівність й істотна диференціація доходів. Перетворення призвели до формування яскраво вираженої несприятливої тенденції до стійкої нерівності чи розриву рівня доходів у суспільстві. Соціально-економічна диференціація за доходами неминуча з цілого ряду причин: об'єктивних відмінностей в оплаті праці, соціальних пріоритетів підтримки тих або інших видів діяльності, вищих доходів у підприємницькому середовищі тощо.
Диференціацію грошових доходів зумовлюють переважно два чинники: нерівність заробітної плати та відмінності в сімейному стані працівників. Але не слід забувати, що диференціація доходів і заробітної плати не оцінюється однаково. Заробітна плата вказує на економічну нерівність, яка відповідає на питання соціальної справедливості в межах існуючого устрою. Вона є умовою прогресу, і не завжди заробітна плата співпадає з реальними доходами населення. Нерівність, яка складається в результаті перерозподілу доходів у сім'ях, можна назвати певною мірою несправедливою в частині, в якій вона спричинена обставинами, що не мають відношення до праці та заслуг людей.
Таким чином, у результаті перетворень сформувалися групи, які суттєво відрізняються, тобто є фактично полярними за рівнем доходів, рівнем і характером споживання благ, що суперечить загальносвітовим прогресивним тенденціям стосовно згладжування надмірної соціальної нерівності в суспільстві.
Зниження життєвого рівня більшості населення країни - ще одна тенденція, що є наслідком негативних процесів у перехідній економіці України. Найважливіші її прояви – зниження реальної заробітної плати та фактичного споживання матеріальних благ і послуг населенням і, як наслідок – збільшення кількості бідного населення.
Щоб позбутися вантажу минулих помилок і відродити освічену, економічно сильну та демократичну Україну, необхідно розробити і впровадити концепцію достойного рівня добробуту населення, що розглядатиметься як ефективний засіб реалізації державної політики щодо його поліпшення на основі визначення пріоритетних напрямів розвитку науки й технологій, прийняття своєчасних рішень відносно стабільного розвитку економіки та соціальної сфери нашої держави на найближчі роки і перспективу.
На певному етапі поширення концепцій достойного рівня добробуту населення, його кількісна оцінка перетворилася на свого роду самоціль, у зв'язку з чим багато дослідників відзначають, що зростання певних показників рівня життя є не кінцевою метою, а інструментом створення кращих умов життя. Тому більше уваги слід приділяти якісним аспектам зростання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни“ на сторінці 2. Приємного читання.
