Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

Державне управління в економічній сфері

• забезпечення економічного зростання і сприятливих умов господарювання;

• реалізація більш ефективної державної соціально-економічної політики;

• забезпечення національної безпеки, стабільності, соціальної збалансованості.

У процесі розкриття зв'язку між державою та економікою мова може йти лише про визначення оптимальної міри державного втручання. Досвід XX століття свідчить, що надмірне втручання держави в економіку (наприклад, при її повному одержавленні, що спостерігалося, зокрема, у СРСР) заважає її стабільному розвитку.

У цій ситуації держава, по-перше, паралізує функціонування механізмів узгодження попиту і пропозиції, тобто інтересів споживача та виробника. Держава-власник забирає цю функцію на себе, тотально здійснюючи планування виробництва. Неминучий результат – одночасне зростання валового продукту та дефіциту товарів і послуг.

По-друге, безпосереднім наслідком націоналізації економіки є відсутність у господарюючих суб'єктів економічної відповідальності. За умов, коли ціна призначається державою згори, економічна ефективність не має особливого значення, оскільки держава вилучає прибуток у високорентабельних підприємств, а збитковим надає дотаційне фінансування.

По-третє, тотальне державне регулювання економічних відносин обмежує економічну свободу, призводить до корупції державного апарату і виникнення тіньової економіки.

Водночас не можна не звернути уваги і на той факт, що панівне становище держави в економіці забезпечує і деякі переваги, наприклад, можливість досить швидко і безперешкодно сконцентрувати необхідні ресурси (матеріальні, фінансові, трудові) для вирішення окремих глобальних завдань (наприклад, у разі війни, стихійних лих тощо).

Щодо вітчизняних реалій зазначимо, що будівництво ринкового механізму здійснювалось і певною мірою продовжує здійснюватись, перш за все, зусиллями держави. Практика останнього десятиліття показала, що перехід до ринкових відносин не можна розуміти як введення повного абсентеїзму держави в економічному житті і запуск стихійно функціонуючої, саморегульованої системи зв'язків між учасниками ринкових відносин. До того ж в економіці є сфери, в яких можуть співіснувати державні й ринкові механізми, наприклад, в освіті, охороні здоров'я, послугах зв'язку тощо; а також у рамках соціальних програм приватних корпорацій, наприклад, приватні пенсійні фонди, які значною мірою доповнюють відповідні державні дії.

У зв'язку з цим необхідно чітко з'ясувати саму концепцію державного втручання, адже мова має йти про створення якісно нової системи регулювання, побудованої з урахуванням особливостей історичного етапу розвитку української державності, принципів вільної конкуренції та вільного ринку, із застосуванням, в першу чергу, економічних важелів стимулювання зростання економіки.

Тут слід відмітити, що, на наш погляд, однією з найважливіших передумов реалізації стратегії потужного соціально-економічного розвитку України та кожного з її регіонів є розроблення ефективної економічної політики держави, у якій треба узгодити державні інтереси з інтересами усіх адміністративно-територіальних одиниць. Складність розроблення регіональної політики держави пов'язана з тим, що при її формуванні необхідно врахувати взаємовідносини суб'єктів державної регіональної політики як між собою, так і з суб'єктами політики регіонів. Окрім того, поза увагою регіональної політики держави не можна залишити жоден з об'єктів, на які вона має бути спрямована, тим більше, що деякі з них одночасно виступають і як суб'єкти формування та здійснення регіональної політики й управління регіональним розвитком в Україні.

Одним із найважливіших завдань держави є забезпечення соціальної спрямованості ринкової економіки, яке в індустріально розвинутих країнах здійснюється за допомогою широкомасштабних соціальних програм. Тим більше, що це дуже актуально для України з її національно-історичними, соціокультурними та політико-культурними особливостями. Безумовно, це завдання може успішно виконати лише сильна і заможна держава.

Вільна від державного втручання, нічим не обмежена ринкова економіка була, по суті, лише теоретичною конструкцією, яка ні в XIX, ні тим більше в XX столітті у жодній країні світу в чистому вигляді не існувала і не могла існувати.

Досвід цих століть продемонстрував багато непередбачуваних проблем, які стали наслідком формування вільного ринку. Навіть функціонування держави та економічної системи можуть зазнати загроз, спричинених згаданими проблемами, які містять небезпеку для підгрунтя існуючого соціального ладу. Стабільна державна економічна інфраструктура не залежить від діяльності ринку як такого. Державне регулювання економіки та широкомасштабні соціальні програми, що реалізувалися упродовж XX століття майже в усіх розвинутих країнах, ставили своєю головною метою коригування негативних наслідків функціонування ринку, надання йому соціальної спрямованості, згладжування соціально-класових протиріч і конфліктів, а відповідно – і захист суспільної системи в цілому від безглуздих дій окремих учасників ринку.

Багато труднощів і невдач, особливо на першому етапі побудови ринкової економіки в Україні, значною мірою спричинені ослабленням економічної політики держави, недостатньою розробленістю чи повною відсутністю нормативно-правової бази економічної діяльності та відповідних державно-адміністративних і владних механізмів її забезпечення. Слабкість держави – головна передумова слабкості економіки та її криміналізації. Виходячи з цієї точки зору, головним прорахунком реформаторів було ігнорування істини, що формування ринкових механізмів і політичної демократії є процесом, у якому держава виступає як головний гарант життєздатності й ефективного функціонування економічної системи.

Водночас тотальне одержавлення економіки, централізовано- планова чи командно-адміністративна система в сучасних умовах бурхливого розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій не в змозі адекватно реагувати на нову історичну ситуацію. Вона безнадійно застаріла і не може на рівних конкурувати на світових ринках із розвинутими національними економіками.

З цього приводу в науковій літературі дедалі частіше з'являються теоретичні розробки концепції змішаної економіки. Теперішні перетворення соціально-економічного ладу потребують теоретичного осмислення та обгрунтування. Це приведе до виникнення актуальних наукових концепцій, серед яких буде і змішана економіка.

Зараз у наукових колах все ще дискутується питання про роль держави як інституційного чинника економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Думки діаметрально різняться: – від необхідності активізації ролі держави, особливо в умовах глобалізації та реформування трансформаційних економік, – до доцільності мінімізації цієї ролі, особливо в контексті зменшення часток державних витрат.

Аналіз видатків консолідованих бюджетів, зважаючи на обсяги зносу основних фондів бюджетних закладів та установ, дозволяє стверджувати, що показники державних видатків у ВВП країн перехідної економіки (за виключенням Китаю та Індії) є вищими, ніж держав із ринковою економікою зі зіставним рівнем ВВП (на особу). Частка державних витрат у ВВП центральноєвропейських держав становить понад 40 %. Це майже у два рази більше, ніж у державах, показники розвитку яких є аналогічними, зокрема у Південно-Східній Азії. Слід погодитися з думкою російського науковця Мінервіна, що темпи розвитку економіки держав із перехідною економікою є прямо пропорційними зниженню рівня державних витрат.

Розрахунки свідчать, що у ряді країн Центральної і Східної Європи динаміка державних витрат наприкінці 90-х і на початку XXI століття має спадну траєкторію, а їх частка суттєво скоротилась, що зумовило формування висхідної динаміки ВВП.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави
  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5