• б) проблеми добору та підготовки управлінських кадрів – вивчення кола питань оптимальної структури штатного складу державних службовців, професійно-кваліфікаційні вимоги до посадовців, управління персоналом у державних органах, а також проблеми лідерства та боротьби з бюрократизмом;
• в) техніка державного управління в економічній сфері, зокрема розробка теорії прийняття державно-управлінських рішень, методів державного управління, політичного прогнозування, технології зв'язків із громадськістю.
Таким чином, у фокусі головної уваги предмету даної навчальної дисципліни знаходяться такі наукові поняття і категорії як: державна служба, організаційна структура, функції, принципи, форми та методи діяльності апарату державного управління.
На нашу думку, саме завдяки такому визначенню можна отримати найбільш повне уявлення про предмет державного управління в економічній сфері як загальної міждисциплінарної самостійної наукової дисципліни.
"Державне управління в економічній сфері" як навчальна дисципліна має свої певні принципи і методи. Одним із головних її принципів виступає взаємодія теорії і практики. Теорія, як результат раціонального мислення, пізнання основних законів і закономірностей економічного розвитку є необхідною умовою для вироблення і прийняття кваліфікованих управлінських рішень стосовно напрямів використання матеріальних ресурсів, про реалізацію товарів і послуг на внутрішніх і зовнішніх ринках.
Держава виникає на певному ступені економічного розвитку суспільства у зв'язку з його розділенням на класи і представляє політичну організацію влади, населення країни і форму управління суспільством. Держава та її територіально-політична організація влади формують вертикальні економічні зв'язки, які доповнюють первинні й органічні горизонтальні зв'язки між суб'єктами економіки.
Економічні зв'язки, які опосередковані державою (по горизонталі вертикалі) сприяють виникненню, становленню і розквіту економічної системи країни.
Державне управління економічною сферою - це безперервний процес опосередковування державою економічного життя. У зв'язку з цим воно поступово стає рушійним чинником економіки, але в той же час, форми та методи його реалізації різні, вони зумовлюються пануючою економічною системою.
Як і в усіх сферах людської діяльності, так і в економічній сфері, людина має бути не лише творцем, а й метою і сенсом усього господарського життя. Держава, яка несе відповідальність перед усім суспільством, має докладати максимум зусиль, щоб створені запаси багатств використовувалися для загального суспільного блага. Політика невтручання припинилася вже в XV-XVI століттях, коли уряди національних держав почали втручатися в економіку.
Залежно від цілей розвитку економічної системи та інтересів держави щодо свого місця у світовому економічному просторі формується державна політика. Тому держава визначає пріоритетність тих або інших методів регулювання і таким чином функціонально регулює процес створення придатної для вирішення певної мети економічної системи.
На нашу думку для повного розкриття суті навчальної дисципліни "Державне управління в економічній сфері" необхідно зупинитися на трьох її складових: принципах, функціях і методах (табл. 1.).
Табл. 1. Складові державного управління в економічній сфері
| Принципи | Методи | Функції |
| Правовий | Адміністративно-правові | Економічні |
| Паритетний | Економічні | Правові |
| Територіально-галузевий | Фіскально-монетаристські | Політичні |
| Протиріччя в соціально- економічних процесах | Донорські | Соціальні |
| Нормативний принцип регулювання | Протекціоністські | Примусово-силові |
| Адаптивний принцип регулювання економічних систем | Інформаційно-нормативні | |
| Структурування | Координаційна! |
Джерело: розроблено автором
Розглянемо методи державного управління в економічній сфері.
Під методами державного управління в економічній сфері ми розуміємо способи впливу держави на усі сектори економіки з метою створення найбільш сприятливих умов для їх господарської діяльності відповідно до обраного шляху розвитку. До методів державного управління в економічній сфері належать: адміністративно-правові; економічні; фіскально-монетаристські; донорські; протекціоністські.
Адміністративно-правові методи грунтуються на законах та законодавчих актах, які регламентовані Указами Президента та нормативними актами уряду, і виражають пряме управління з боку держави, передбачене використанням системи державних замовлень. Цей метод використовують при регулюванні діяльності підприємств з недержавною формою власності в перехідний період.
Економічний метод використовують переважно при регулюванні співвідношень попиту і пропозиції на фінансових ринках.
За допомогою фіскально-монетаристського методу держава впливає на грошово-кредитну політику Центрального банку.
Субсидії, дотації, податкові пільги, пільгові кредити – це інструменти донорського методу регулювання економіки.
Головна мета протекціоністського методу – сприяти розвитку національної науки і техніки та захищати внутрішній ринок від зовнішньої конкуренції.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"“ на сторінці 2. Приємного читання.
