Інтеграційні можливості України

Державне управління в економічній сфері

Прагнення встановити стратегічне партнерство зі стабільними та розвинутими країнами й подальшої інтеграції в європейські структури є природними. З огляду на власний потенціал, Україна є великою європейською державою. Розширення міжнародних контактів на всіх рівнях сприятиме розвитку торгівлі тавиробництва, пошуку нових перспективних ринків, стимулюватиме інтеграцію до європейського простору, зростання впливу нашої держави в різних регіонах світу.

Балканські країни є великим відкритим простором для зовнішньої політики й економіки нашої держави, сприятливим і актуальним. Без економічної підтримки вплив України у цьому регіоні залишиться хіба що бажаною можливістю. Досягнуті за допомогою дипломатії успіхи потрібно закріпити діями економічного характеру. Економічні аспекти взаємодії України з країнами Балканського півострова найкраще піддаються прогнозу, насамперед, за об'єктивності дії економічних законів, що не залежать від суб'єктивних бажань і дій політиків [10, с. 30].

На це вказує економічна ситуація, яка склалася на Балканах та в Європі загалом. Вигідні економічні зв'язки обумовлюються спільними складностями, що виникають при виході на західноєвропейський ринок та приблизно однаковим технологічним рівнем, характерним для основних промислових галузей. Якщо акцентувати увагу на інтеграції в європейський простір, ці складності можуть поступово зменшуватись.

Визначення ролі й місця України у цьому регіоні потребує хоча б короткого огляду вузлових проблем, які постають перед нашою державою при просуванні власних національних інтересів на Балканах.

Безперечно, Україні важливо зміцнювати свої позиції в регіоні. Проте крім економічних причин є й інші перепони, які прямо чи опосередковано стоять на заваді активного налагодження відносин із державами Балканського регіону (ситуація навколо експорту зброї до Македонії, проблема українсько-румунських кордонів, труднощі у двосторонніх взаєминах України із рядом балканських країн тощо).

Україна має найвищий в Європі транзитний рейтинг, що додатково створює сприятливі перспективи для широкого залучення її до схем дво- та багатосторонньої співпраці на зазначених лініях взаємодії в економічній, торговельній, транспортній, енергетичній сферах. Великою помилкою було б не скористатися таким шансом, адже це дозволило б покращити економічну безпеку за рахунок нарощування транзитного потенціалу. Тим самим Україні вдалося б досягти й більш збалансованої системи національної безпеки й оборони, оскільки всі постачальники і споживачі транзитного ресурсу (включаючи російський), що проходить територією нашої держави, були б особливо зацікавлені в безпеці та стабільності України.

Тому є закономірним, що серед пріоритетів зовнішньої політики нашої держави є створення в Чорноморському регіоні, у широкому розумінні даного визначення – від Центральної Європи до країн Прикаспійського регіону та Середнього Сходу – простору стабільності, безпеки й економічного зростання. На це спрямована активна участь України в зазначених процесах, що визначає її роль як регіональної держави із потужним потенціалом впливу.

Україна і надалі повинна ставити перед собою завдання щодо активізації регіональної політики, зокрема, в структурах регіонального та міжрегіонального співробітництва, а також шляхом посилення консультативного механізму з питань регіональної проблематики з іншими державами ЦСЄ, у тому числі з країнами Чорного моря та Кавказу. Для цього існують усі необхідні передумови, як зовнішні, так і внутрішні.

На початку третього тисячоліття перед усіма країнами Балкансько- Середземноморського та Чорноморського регіонів постає декілька спільних проблем. Це визначення шляхів транспортування каспійської та російської нафти до Європи. Стратегічне становище Чорноморського регіону дозволяє йому стати унікальним перехрестям шляхів між Азією й Європою для переміщення ресурсів. Зрозуміло, що такий статус вимагає реального забезпечення економічної й політичної стабільності. Задля досягнення цієї мети необхідно ширше розвивати відносини між країнами регіону незалежно від їх політичного спрямування.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтеграційні можливості України“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України
  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5