Таблиця 4.4. Способи та механізми відпливу капіталу за кордон
| Спосіб | Механізм |
| Банківський | Перекази й інші банківські операції, метою яких є переведення коштів в іноземній валюті, розмішених на рахунках в українських банках, на іноземні банківські рахунки. |
| Фізичний | Вивезення іноземної валюти, наявної та на кредитних картках або у дорожніх чеках, а також валютних цінностей, цінних паперів під час перетину українського кордон)'. |
| Експортно-імпортний, небанківські перекази | Валюта, яка отримується під час здійснення економічної діяльності за кордоном, може не повертатись на Україну, осідаючи в іноземних банках та на рахунках суб'єктів підприємницької діяльності. |
| Господарський | Ведення офіційної економічної діяльності, яка буде невигідною для вітчизняного партнера. Така діяльність може проводитись із іноземними партнерами або тими українськими підприємствами, шо територіально знаходяться за кордоном. При цьому неофіційні валютні прибутки можуть бути отримані й розмішені за межами України. |
Джерело: розроблено автором.
Інший проблемний аспект у сфері доступу до інвестиційних ресурсів зосереджений у необхідності реалізації державної аграрної політики стосовно прискорення розвитку сектора АПК і стимулюванні участі комерційних структур в інвестуванні та кредитуванні розвитку сільськогосподарського виробництва та переробних підприємств. Вирішення цієї проблеми можливе за умови обов'язкового проведення переоцінки вартості майна підприємств сільського господарства за ринковими цінами.
Розв'язання окреслених проблем передбачає необхідність надання державної підтримки програмі модернізації ринків капіталу, координацію діяльності центральних органів виконавчої влади у напрямі регулювання відносин органів місцевого самоврядування та галузевих міністерств. Основною ціллю державної економічної політики є посилення конкурентної здатності ринків капіталу. Це потребує розробки та реалізації ряду інституційних, правових і технологічних реформ ринків капіталу, зокрема й ринку цінних паперів.
Реалізація визначеної мети має спрямовуватися на об'єднання та зростання значення об'єктів інфраструктури в суспільстві й економіці, включення вітчизняної фінансової системи в глобальний фінансово- економічний простір, збільшення ліквідності, ємності та капіталізації ринків капіталу.
Ефективність державної економічної політики визначатиметься у цьому плані багатьма чинниками, найважливішим серед яких є врахування міжнародного досвіду. Світові ринки капіталу протягом останнього десятиліття стрімко модернізувалися за всіма напрямами функціонування – правовим, інституційним і технологічним, що у повній мірі відноситься й до ринку капіталів України.
Ось перелік завдань, які сприятимуть даному процесу:
• проведення інституційної реформи ринків капіталу. Реформа передбачає формування інвестиційних компаній і банків, які б могли стати потужними економічними важелями. Слід підвищити значення інституту спільного інвестування. Сукупні національні накопичення мають спрямовуватись в дієві сектори економіки, а для цього необхідно удосконалити діяльність страхових компаній та пенсійних фондів, забезпечивши їх належною законодавчою базою.
• удосконалення і розвиток корпоративного законодавства, захист прав інвесторів, оприлюднення інформації для громадян-інвесторів і професійних користувачів;
• розвиток фінансових інструментів, які є об'єктом розміщення інвестицій. Варто розбудовувати ринки деривативів або похідних фінансових інструментів, удосконалюючи їх рейтинги на базі добровільних рейтингових оцінок;
• забезпечення податкового стимулювання ринків капіталу;
• реформування системи державного регулювання ринків капіталу. Наявність пруденційного нагляду спеціальними органами за діяльністю банків та інших фінансових установ і забезпечення більш досконалої законодавчої бази сприятиме розвитку ринків капіталу в цілому.
Заходи економічної політики держави мають спрямовуватися на подолання дискретності та фрагментарності ринків капіталу.
Законодавча база для інвестиційних компаній розроблена недостатньо. Слід забезпечити їх законну діяльність із комплексними інвестиціями, наприклад, дилерською діяльністю чи андерайтингом і управлінням активами тощо. Вони можуть надавати інвестиційні консультації, мати право первинного розміщення цінних паперів і надавання ними позики тощо.
Держава повинна сприяти формуванню та розповсюдженню інвестиційних банків як спеціалізованих установ. Можливість щодо розширення їх сфери впливу передбачається Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Здійснення вказаних заходів сприятиме підвищенню позитивного інвестиційного іміджу України і зміцненню позицій нашої держави як надійного партнера на міжнародному ринку капіталів.
Підсумовуючи, варто зазначити, що результати розділу наочно демонструють потужний вплив зовнішніх чинників на формування економічної політики держави. Але визначальним чинником, за яким залишається право остаточного вибору, є політичний. Саме він є базовим при формуванні економічної політики, розробці й ухваленні нормативно-правової бази для регулювання економічних відносин, прийнятті управлінських рішень щодо вибору пріоритетів розвитку, інтеграційних можливостей, а особливо - при формуванні іміджу країни.
Висновки до глави 4
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів“ на сторінці 3. Приємного читання.
