Державне управління мінерально-сировинним комплексом

Державне управління в економічній сфері

В умовах економічної кризи, з урахуванням обмеженості коштів для імпорту, потрібна спеціальна програма його заміни та розвитку вітчизняного експорту мінеральної сировини. Ресурсний потенціал України дозволяє суттєво збільшити видобуток та експорт титанових, цирконієвих і залізорудних концентратів, графіту та деяких інших корисних копалин. Підвищення захисту національних інтересів може бути досягнуто, перш за все, шляхом випереджального забезпечення потреб національного господарства власними сировинними ресурсами, максимального скорочення їх імпорту і значного збільшення експорту, насамперед якісних конкурентоспроможних продуктів переробки.

Вихід вітчизняної економіки із кризового стану на основі її структурної перебудови можна здійснити у стислі строки, спираючись на різноманітні ресурсні можливості: основні виробничі фонди, багаті природні й висококваліфіковані трудові ресурси, комунікації. Важливе значення при цьому також матиме ефективне використання мінерально- сировинних ресурсів.

Останні роки показують, що в Україні є можливість збільшити видобуток вуглеводнів. Окрім того, якщо інвестувати геологічну розвитку в країнах, що розвиваються, можна відкрити й розвідати нові родовища не тільки золота і міді, а й хрому, свинцю, молібдену, цинку. Є ще запаси рідкісноземельних елементів, на які необхідне більш сучасне обладнання. Фосфорити, флюорити, самоцвітні каміння - все це потребує росту інвестування геологічної розвідки по всьому світу, 1 в Україні в тому числі. Саме ці родовища здатні створити умови для підвищення експортного потенціалу держави. За оцінками експертів, експорт мінерально-сировинного комплексу можна збільшити у 1,5- 2 раза, а імпорт мінеральної сировини (без вуглеводнів) скоротити на 60-70 %, що змінить зовнішньоекономічний торговельний баланс на користь України [23, с. 52]. Це дасть щорічну економію у 5-6 млрд дол. США. Як показує досвід розвинутих країн, споживання мінеральної сировини на душу населення невпинно зростає.

Аналізуючи статистичні дані щодо темпів росту та споживання ресурсів, можна помітити, що за останні роки в світі значно збільшився попит на леговані та деякі кольорові, рідкісні та благородні метали. Дорогоцінне каміння, в тому числі алмази, також займає своє місце в попиті окремих країн. Також збільшується потреба у сировині для розвитку сільського господарства.

Можна стверджувати, що основою об'єктивної оцінки ресурсних можливостей підприємств, комплексів, регіонів мають бути матеріали аналізу взаємозв'язків чинників і результатів виробництва. Встановлені в ході цього аналізу кількісні характеристики міри впливу чинників на вихід валової і товарної продукції, на величину грошових потоків, розмір прибутку можуть розглядатись як нормативи ресурсовіддачі. їх сумарна оцінка визначить величину потенційних можливостей господарюючого суб'єкта для виробництва валової і товарної продукції.

Отже, сумарна оцінка ресурсного потенціалу країни повинна базуватися на об'єктивній оцінці можливості головних чинників сільськогосподарського виробництва (трудових ресурсів, виробничих фондів та землі) забезпечувати в конкретних природноекономічних умовах зовнішнього середовища виробництво певної кількості продукції.

Виходячи з цього методологічного положення, для вирішення даної проблеми у процесі державного управління земельними й іншими природними ресурсами необхідно використовувати комплексну оцінку кожного чинника через коефіцієнти їх впливу на обсяг виробництва валової і товарної продукції. Один з методів, що дозволяє визначити вплив окремих факторів на результативні показники виробництва, є кореляційно-регресивний. За своєю значимістю і вмістом цей показник якісно відрізняється від показників, що визначаються методом прямого підрахунку. Об'єктивність такої порівняльної оцінки ефективності виробництва при її розрахунку забезпечується тим, що враховуються не лише відмінності в рівнях результативних показників, але й міра впливу на них розмірів самих чинників. У цьому є головна перевага даного показника порівняно з іншими показниками ефективності, які не враховують відмінностей в об'єктивних умовах господарювання кожного товаровиробника.

Використання даного показника може істотно змінити висновки про причини досягнутих результатів виробництва на підприємствах, отримані із застосуванням традиційних методів. Нерідко організації, фірми, які за рівнем загальноприйнятих результативних показників належать до передових, справді такими не є і мають значні резерви зростання ефективності виробництва, виявлені шляхом порівняння фактичних показників із нормативними, такими, що враховують міру використання та величину ресурсного потенціалу.

Різноманіття чинників, що впливають на результати діяльності у процесі використання сировинних ресурсів, їх взаємообумовленість і непрості зв'язки ускладнюють вироблення однозначних характеристик ефективності виробництва. Тим часом питання чинників зростання ефективності суспільного виробництва, їх класифікації, структури і складу - дотепер не в повній мірі вирішене економічною наукою; не вироблена їх чітка класифікація і в процесі використання сировинних ресурсів. Навіть вихідні методологічні підходи до цієї проблеми багатьма авторами трактуються по-різному. Це стосується, перш за все, питання про те, що взагалі розуміти під "чинниками зростання економічної ефективності суспільного виробництва", яким має бути їх співвідношення із "шляхами", "напрямами", "резервами", "важелями", "стимул-реакціями" й іншими поняттями, пов'язаними із підвищенням ефективності використання сировинних ресурсів.

Всі питання, які стосуються мінерально-сировинної бази для забезпечення господарського комплексу, є важливою складовою політики промислово розвинутих країн і багатьма з них вирішуються на державному рівні. Ці країни проводять політику щодо зменшення залежності від зовнішніх джерел сировини.

Україна має практично всі види мінеральної сировини для сталого функціонування та розвитку економіки. Тому мінерально-сировинний комплекс є одним із основних факторів забезпечення незалежності та національної безпеки держави. На сьогоднішній день мінеральні ресурси є основним надбанням України. Крім того, в надрах нашої держави є біля 200 різновидів корисних копалин. На промисловому рівні розробляється біля 8 000 родовищ, а їх загальна кількість сягає майже 20 тис. Близько 100 видів сировини враховуються у державному балансі запасів України і мають суттєве промислове значення.

Отже, використання запропонованих підходів щодо визначення методики економічної оцінки чинників зростання ефективності виробництва і використання сировинних ресурсів дозволяє: об'єктивно оцінити результати на будь-якому рівні господарювання; забезпечити диференційований підхід до визначення реальних напрямів приведення в дію розкритих резервів; встановлювати, за рахунок яких чинників і яким чином можна прогнозувати розвиток конкретного виробництва.

Таким чином, при дослідженні природноресурсного потенціалу України було виявлено низку негативних тенденцій і незадовільний стан окремих галузей економіки. Випереджальні темпи збільшення обсягів використання природних ресурсів, перш за все надр, свідчать про те, що в Україні досі віддається перевага сировинно-добувним галузям господарства, які, крім неефективного використання природного потенціалу, є ще і більш екологічно небезпечними. До того ж великі прибутки в сировинному секторі блокують надходження інвестицій у високотехнологічні галузі економіки і гальмують диверсифікацію промислового виробництва. Внаслідок значного імпорту сировинних ресурсів Україна відчуває високий рівень залежності від світових цін та кон'юнктури сировинних ринків, а отже, й від зовнішнього економічного середовища.

В умовах незадовільних темпів відтворення природних ресурсів, у тому числі мінерально-сировинної бази, обмеженого фінансування сфери охорони природи, геологорозвідувальних робіт, відкриття та розробки нових родовищ, слід зменшити навантаження на природні ресурси й створити умови для їх відтворення. Напрямами роботи мають стати економічне стимулювання ресурсо- та енергозбереження; забезпечення інноваційного розвитку провідних галузей національного господарства та запровадження передових технологій.

За умов обмеженості запасів природного газу, стрімкого зростання цін на нього збільшується енергозалежність України та зменшується енергетична безпека. З огляду на те, що Україна має значні запаси вугілля, завдяки збільшенню його видобутку можна не лише вирішити енергетичні проблеми і забезпечити вітчизняний ПЕК, а й за рахунок нарощування експорту сприяти стабільному наповненню державного бюджету, створенню фінансових резервів для розвитку вугільної промисловості та всього ПЕК України.

Оскільки мінерально-сировинні ресурси і гірничопромислове виробництво й надалі відіграватимуть домінуючу роль у структурі світового господарства, то інтенсифікація геологорозвідувальних робіт та збільшення інвестицій у їх розвідку сприятимуть нарощуванню природно-ресурсного потенціалу, який у майбутньому визначатиме і експортний потенціал і місце України на світовому ринку. Напрямами першочергових геологорозвідувальних робіт залишаються паливно- енергетичні ресурси.

Розвиток природно-ресурсного потенціалу має стати одним із пріоритетних завдань державної економічної політики України, що сприятиме забезпеченню потреб національного господарства у власних сировинних ресурсах, максимальному скороченню обсягів їх імпорту і значному збільшенню експорту. Але для подальшого збалансованого розвитку природноресурсного потенціалу України необхідно буде скоординувати економічну політику держави зі стратегією національної безпеки й енергетичною політикою.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління мінерально-сировинним комплексом“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом
  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5