Розділ «Новий розділ у подарунок»

— Ти про що?

Ми вже завернули за ріг — попереду видно світло лікарні. У мене сверблять долоні — так хочеться взяти в руки кріоконтейнер із Вандою. Переконатися, що він не зник.

— Коли шукатимеш тіло. Не квапся. Знайди тіло, в якому Ванда буде щасливою. Я почекаю.

Я зводжу на Іяна погляд. Зазираю йому в обличчя. Воно спокійне.

— А ти хіба не братимеш участі? — здивовано питаю я. Адже я завжди вважала, що без Іяна не обійдеться. Уявляла, як вони із Джаредом ідуть обабіч мене — точно як під час останньої вилазки.

Іян хитає головою. Ми вже підійшли до широкого отвору — входу в лікарню.

— Мені насправді байдуже. Ти краще знаєш, чого хоче Ванда. А я ліпше лишуся тут, із нею.

Мені трішки прикро, що Іян не хоче приєднатися до мене, що йому краще з Вандою, і я не певна, кого ревную — його чи її.

Ми робимо крок до світла — і ось він, Джаред, спирається на бильце ліжка, де стоїть контейнер Ванди, а на обличчі написана невинна цікавість. Іян підходить просто до Ванди. Джаред обережно відступає з дороги. З півтемряви за ним порожніми очима спостерігає Кайл. Док іще не прокинувся.

Неймовірно обережно Іян підносить контейнер. Видихає затамоване повітря — з полегшенням, з сумом, із надією.

— Дякую, — киває він Джареду, але очей від контейнера не відриває.

— Я їй заборгував, — відгукується Джаред.

А тоді переводить погляд на мене, і його брова питально повзе вгору.

Я глибоко вдихаю і роблю до нього крок. «Так», — каже йому моя усмішка. Так, тепер я можу насолоджуватися власним щастям. Так, я кохаю тебе. Так.

Огортаю його однією рукою за пояс, а другою крадькома погладжую теплу скриньку в Іянових руках.

Я знову сильна. Ми все вирішимо. Скоро.

А тоді я все розповім Ванді.

Бесіда зі Стефені Маєр

Що надихнуло вас на роман «Господиня»?

Насправді ідея написати «Господиню» виникла через страшенну нудьгу. Я їхала з Фенікса в Солт-Лейк-Сіті — перетинала жахливу одноманітну пустелю. Чимало разів я вже долала цей шлях, і щоб не збожеволіти, розважала себе всілякими оповідками.