Розділ 58 Кінець

І все-таки щось змінилося. Я це відчувала. Джаред старався для мене. Саме моє ім’я він видихав, пригортаючи наше з Мелані тіло. Так, я відчула відмінність. На якусь мить залишилися тільки ми вдвох — Вандрівниця і Джаред; ми палали.

Ще ніхто не дарував мені такого солодкого обману, як Джаред у мої останні хвилини, і за це я була йому безмежно вдячна. Я не зможу забрати з собою спогади про цей поцілунок, бо нікуди не відлітаю. Проте здатна повірити в обман. Здатна повірити: Джаред так сумуватиме за мною, що це затьмарить радість від повернення Мелані. Так не можна, але мені від цього було навіть приємно.

Та було важко ігнорувати час — цей зворотний відлік секунд. Навіть поглинута полум’ям, я відчувала, як секунди затягують мене в чорну діру.

Зусиллям волі я відірвала свої губи від Джаредових. Ми стояли в темряві, відчуваючи на обличчях подих одне одного.

— Дякую, — мовила я знову.

— Зажди…

— Не можу. Не можу… більше терпіти. Добре?

— Добре, — прошепотів він.

— Мені треба ще дещо зробити. Залиш мене саму, будь ласка.

— Якщо… якщо ти справді хочеш саме цього… — він невпевнено замовк.

— Це те, що мені потрібно, Джареде.

— Тоді я залишуся тут, — прохрипів він.

— Коли все скінчиться, Док прийде по тебе.

Джаредові руки досі міцно стискали мене.

— Іян уб’є мене, коли дізнається… Може, добре зробить. А Джеймі! Він ніколи нам не пробачить.

— Я не можу думати про них зараз. Будь ласка, відпусти мене.

Повільно, неохоче Джаред послабив обійми — я майже фізично відчувала його небажання, і замість холоду в грудях розлилося тепло.

— Я люблю тебе, Вандо.

— Дякую, Джареде, — зітхнула я. — Ти ж знаєш, як сильно я люблю тебе — всім серцем.

Серце і душа. В моєму разі — це не одне й те саме. Ми надто довго розривалися навпіл. Настав час повернути собі цілісність. Навіть якщо це означає, що мені в нашому тілі більше не буде місця.