TextBook Рука незнайомки затремтіла.
— Це ваше ім’я — Слава? Слава? Яке гарне ім’я!
Долоня її стислась у кулак, а губи розтулилися.
— Повертайтеся, Славо! Я знаю, що ви зможете. Слухайте, Славо. Розплющте очі, Славо.
Її повіки затріпотіли.
— Доку! — гукнула я через плече. — Доку, прокиньтеся!
— Га?
— Гадаю, вона приходить до тями! — я вже знову повернулася до жінки. — Гаразд, Славо. Ви зможете. Я знаю, що це нелегко. Славо, Славо, Славо. Розплющте очі.
Її обличчя скривилося — невже від болю?
— Доку, принесіть «Знеболювальне». Швидше.
Жінка стиснула мою руку, і її повіки розчахнулися. Спочатку погляд блукав залитою сонцем печерою і не міг сфокусуватися в одній точці. Яким дивним і незвичним повинно було видатися їй це місце!
— Все добре, Славо. Все буде гаразд. Ви чуєте мене, Славо?
Її погляд метнувся до мене, зіниці звузилися. Вона витріщилася на мене, пожираючи очима кожну рису мого обличчя. Тоді сахнулася від мене, засмикалася на ліжку, так ніби шукаючи вихід. З її вуст зірвався низький, хриплий, переляканий крик.
— Ні, ні, ні,— зойкала вона. — Не треба більше!
— Доку!
Док стояв потойбіч ліжка, як на операції.
— Все гаразд, мадам, — запевнив він її.— Вас більше ніхто не скривдить.
Жінка зажмурилась і втиснулась у тоненький матрац.
— Гадаю, її звуть Слава.
Док поглянув на мене й скривився.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 54 Забуті“ на сторінці 3. Приємного читання.