Розділ 47 Робота

— Знову ревнуєш?

— Не цього разу. Просто я знаю, як вона думає.

Далі запала тиша. Іян мав рацію. Він справді знав, як я думаю. Мабуть, він передбачив те, що, прочитавши в очах Джареда бодай слабенький натяк на згоду, я виберу Джареда, а тоді усю ніч вертітимуся й переживатиму, що образила почуття Іяна, та й Джаред не зрадіє моїй присутності.

— Гаразд, — відтяв Джаред. — Але будеш до мене вночі притискатися… потім не ображайся, О’Шсй.

Іян гигикнув.

— Не хочу здатися надто гоноровим, Джареде, але якщо бути до кінця відвертим, коли б у мене виникли такі думки, гадаю, ти б мені не завадив.

Якщо не брати до уваги незначні докори сумління, що на моєму ліжку марнується стільки місця, самій мені спалося справді краще.

Більше нам не доведеться ночувати в готелі. Дні пролітали швидше, наче навіть секунди хотіли мчати додому. Моє тіло саме тягнулося на захід. Всі ми з нетерпінням чекали повернення в наш темний мурашник — на наші небеса.

Навіть Джаред розслабився.

Сутеніло, за горами сховалися останні промінчики сонця. Ми з Джаредом вели фургон, підмінюючи один одного; позаду нас Кайл з Іяном, також по черзі, вели переповнену здобиччю вантажівку, їм доводилося вести важку машину обережніше, ніж нам фургон. Світло фар у дзеркалі заднього огляду блякло, аж поки зовсім не зникло за рогом.

Ми наближалися додому. Тусон залишився позаду. За кілька коротких годин я побачу Джеймі. А тоді, оточені привітними обличчями, ми вивантажимо довгоочікувану провізію. Справжнє повернення додому!

Для мене — вперше, усвідомила я.

Цього разу ми веземо з собою саму тільки радість. Ніяких приречених на муки заручників.

У збудженому очікуванні я ні на що не звертала уваги. Здавалося, милі пролітають не так швидко, як хотілося б.

Позаду знову з’явилися фари.

— Мабуть, Кайл за кермом, — муркнула я. — Наздоганяють.

А тоді несподівано з темряви випірнули червоно-сині вогні. Вони відбивалися в усіх дзеркалах, кольоровими плямами танцювали на даху машини, на сидіннях, на завмерлих обличчях і на щитку управління, стрілка спідометра показувала, що ми на двадцять миль перевищили швидкість.

Тишу пустелі розітнуло виття сирени.