TextBook — Більше ніяких вилазок, — пробурмотів Іян.
— Звісно, вона братиме участь у вилазках, — мовив Джаред, від подиву голос його звучав на октаву вище. — Іяне, вона просто феноменальна. Тобі треба побачити її в дії, щоб зрозуміти. Я тільки можу уявити, які тепер у нас з’являться можливості…
— Можливості? — рука Іяна сковзнула моєю шиєю й зупинилася на плечі. Він міцніше пригорнув мене. — Якою ціною? Вона мало руки не втратила! — його пальці до болю стиснули мені передпліччя.
Гнів суперечив щастю, яке поглинуло мене.
— Ні, Іяне, все було зовеш не так, — втрутилась я. — Це була моя ідея. Я мала зробити саме так.
— Ну звісно, це була твоя ідея, — гаркнув Іян. — Ти зробиш усе що завгодно… заради цих двох. Але Джаред не повинен був дозволяти тобі…
— А хіба в нас був вихід? — заперечив Джаред. — У тебе був кращий план? Гадаєш, Ванда змогла б іще бути щасливою, якби Джеймі помер? Думаєш, вона б собі це пробачила?
Від останніх слів мене аж пересмикнуло.
Голос Іяна став трохи м’якшим.
— Ні. Але я не розумію одного: як ти міг сидіти й спостерігати за тим, як вона себе ранить… — Іян скривився й похитав головою. — Що ти за людина така…
— Практична людина, — втрутився Джеб.
Усі підвели очі. Джеб стояв над нами з великою картонною коробкою в руках.
— Ось чому він завжди дістає те, що нам потрібно. Бо діє так, як треба. І стежить, щоб інші також діяли як слід. Між іншим, іноді дивитися набагато важче, ніж робити самому… Знаю, що вечеря вже давно позаду, а для сніданку ще ранувато, але я тут подумав, що дехто з вас давненько нічого не їв… — Джеб змінив тему. — Голодний, малий?
— Ну… я не знаю, — мовив Джеймі.— Ніби голодний, але відчуття… непогане.
— Це діє «Знеболювальне», — сказала я. — Тобі слід поїсти.
— І попити, — докинув Док. — Тобі потрібна рідина.
Джеб опустив коробку, і вона впала на матрац.
— Гадаю, є привід відзначити. Налітай.
— Ого, смакота! — вигукнув Джеймі, нишпорячи в коробці, повній сухих харчів для туристів. — Спагеті. Чудово!
— От би реберець у часниковому соусі,— мовив Джеб. — Заскучав за часником — хоча сумніваюся, що хтось заскучав за часниковим смородом із мого рота, — засміявся він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 46 Коло“ на сторінці 4. Приємного читання.