Розділ 27 Вагання

— Джеймі! — вигукнула я. — Що ти тут робиш? Я ж казала, що хочу побути на самоті.

В голосі Джеймі відчувалося полегшення, він заговорив нормально:

— Тебе всі шукають. Ну, не всі — я маю на увазі Труді, Лілі й Веза. Але ніхто не має знати, що саме ми робимо. Аби не здогадалися, що ти зникла. Джеб швидко знайшов свою рушницею. Іян із Доком. Коли Док звільниться, то побалакає з Джаредом і Кайлом. Дока слухаються всі. Тож тобі не варто ховатися. Всі зайняті своїми справами, а ти, мабуть, утомилася…

Джеймі поволі наближався до мене, і нарешті рука його намацала мою долоню, а тоді стиснула пальці.

— Я не ховаюся, Джеймі. Я ж казала, що повинна все обміркувати.

— Ти можеш міркувати й у присутності Джеба, хіба ні?

— І куди ти пропонуєш мені піти? Назад до кімнати Джареда? Моє місце тут.

— Уже ні,— в голосі Джеймі прорізалися добре знайомі мені вперті нотки.

— А чому всі такі зайняті? — вирішила змінити я тему розмови. — Що робить Док?

Моя спроба провалилася — Джеймі не відповів.

Запанувала тиша, а за хвилинку я торкнулася його щоки.

— Послухай, ходи до Джеба. Скажи всім, що пошуки не потрібні. А я побуду тут іще трошки.

— Тут нема де спати.

— Але ж раніше я тут спала.

Він похитав головою.

— Принаймні я принесу матраци і подушки.

— Мені й одного вистачить.

— Я не спатиму з Джаредом, доки він поводитиметься як бовдур.

Подумки я застогнала.

— Значить, доведеться тобі терпіти хропіння Джеба. Вони — твоя родина, не я.