TextBook Ніхто не проронив і слова, аж поки кроки не віддалилися і не затихла луна.
— Ух! — зітхнув полегшено Іян. — Ну й приключка! Добре придумано, Джебе.
— Не дай Боже щастя, а дай розум… Але головна битва ще попереду, — відповів Джеб.
— Гадаєте, я не розумію! Сподіваюся, ви не залишили рушницю десь на видноті?
— Ні. Я передбачив такий поворот подій.
— Це добре.
Джеймі не зрушив із місця. Він увесь тремтів. Зрештою я набралася відваги й підійшла до нього. Він миттю обвив мене руками за талію, і я тремтячою долонею поплескала його по спині.
— Все гаразд, — прошепотіла я. — Тепер усе буде добре, — збрехала я. Навіть дурень уловив би фальшиві нотки в моєму голосі, а Джеймі не дурень.
— Він тебе й пальцем не зачепить, — ледь чутно прохрипів хлопчик, борючись зі сльозами, які вже підступали до очей. — Я не дозволю.
— Ш-ш-ш, — прошепотіла я.
Я була налякана — моє обличчя закам’яніло від жаху. Джаред мав рацію — як Джеб міг таке допустити? Краще б мене вбили одразу, ще до того, як про мене дізнався Джеймі… Або принаймні ще в перший тиждень, коли Джаред не спускав із мене пильного ока… Тоді ми з Джеймі не встигли б потоваришувати… І якби я не вибовкала все про Мелані… Та вже запізно. Я ще дужче притиснула до себе хлопчика.
Мелані була приголомшена не менше за мене.
«Бідолашний мій малюк!»
«Я ж казала, що не варто йому розповідати», — нагадала я.
«Що з ним буде, коли ми помремо?»
«Страшно подумати. Він отримає травму на все життя — шрам, розчарування…»
Раптом Мелані перебила мене:
«Годі. Я знаю. Але що ми можемо вдіяти?»
«Гадаю, не помирати».
Ми з Мелані оцінили ймовірність нашого виживання — й зітхнули.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 26 Повернення“ на сторінці 6. Приємного читання.