Розділ 26 Повернення

Кайл міцно зціпив зуби, і краєм ока я побачила, як його рука ковзнула в кишеню.

Тільки тоді я звернула увагу на Кайла і зіщулилася, чекаючи, що він витягне зброю.

— Не ставай йому на дорозі, Іяне, — ледве вичавила я.

Проте Іян не відповів. Мене сповнила тривога. Хай як дивно, мені зовсім не хотілося, щоб він постраждав через мене. І це не був інстинкт чи набута з роками звичка захищати, як у випадку з Джеймі чи Джаредом. Просте усвідомлення: Іян не повинен постраждати, захищаючи мене.

Кайл повільно витягнув руку з кишені, і в ній засвітився ліхтарик. Тоді він спрямував промінь в обличчя Іяну і на якийсь час затримав. Іян навіть не зморгнув.

— Що таке, брате? — здивувався Кайл, ховаючи ліхтарик назад до кишені.— Ти не паразит. То як їй це вдалося?

— Охолонь і дай нам можливість усе пояснити.

— Ні.

Незгода пролунала не вуст Кайла, а з-за його спини. Я підвела погляд і побачила, як до нас повільно наближається Джаред, розтинаючи натовп мовчазних глядачів. Він наблизився, а Джеймі й досі звисав із його руки і розгублено мотав головою, поглядаючи то на нього, то на мене. Тільки тепер, зблизька, я роздивилася вираз на його обличчі. І навіть Мелані, засліплена своїм щастям, не могла не помітити, з якою відразою Джаред витріщається на мене.

Всі старання Джеба зійшли на пси. Ну і толку з того, що Труді й Лілі розмовляли зі мною, що Іян заступився за мене перед братом, що Меґґі й Шерон більше не сприймали мене як реальну загрозу.

Та єдина людина, яку треба було переконати, прийняла рішення і не збиралася його змінювати.

— Досить нас заспокоювати, — прогарчав Джаред крізь зуби. — Джебе, — провадив він і навіть не озирнувся. — Дайте мені рушницю.

Тиша, яка повисла в печері після його слів, була така напружена, що мені аж вуха заклало. Було достатньо однієї миті, варто було тільки подивитися на Джареда, щоб зрозуміти: все скінчено. Тепер я знала, що мені робити; Мелані повністю погодилася зі мною. Тихо як мишка я зробила крок назад і вбік, щоб уберегти Іяна. А тоді заплющила очі.

— Справа в тому, що я її сьогодні не захопив з собою, — мовив Джеб повільно.

Я ледь-ледь розліпила вії: Джаред невдоволено сопів і помалу розвертався до Джеба, щоб переконатися у правдивості його слів.

— Гаразд, — пробурмотів він і зробив іще крок до мене. — Тоді смерть буде повільною. Хочете, щоб усе було по-людськи, біжіть по рушницю.

— Будь ласка, Джареде, давай поговоримо, — сказав Іян. Він широко розставив ноги і немов приріс до землі: він уже знав відповідь.

— Гадаю, ви вже вдосталь наговорилися, — прогарчав Джаред. — Джеб залишив право вибору за мною. І зараз я готовий зробити цей вибір.

Джеб голосно прокашлявся. Джаред розвернувся і знову подивився на нього.

— Що ще? — гримнув він. — Ви ж не міняєте правил, Джебе.