Розділ 22 Допит

Він тепло до мене всміхнувся, його очі примружились як півмісяці.

— Три мозки, так?

Я кивнула.

— Скільки очей?

— Дванадцять — по одному там, де ноги з’єднуються з тулубом, їх затуляють не повіки, а густі ворсинки, схожі на сталеві вії.

Він кивнув, його очі палали.

— Вони волохаті, як тарантули?

— Ні, радше покриті броньованою лускою, як риби або рептилії,— я обіперлася об стіну, вмощуючись зручніше для довгої розмови.

Джеб зовсім не розчарувався з моєї відповіді. Я втратила лік запитанням. Він хотів знати все: які павуки на вигляд, як вони поводяться, як їм удалося завоювати Землю. Подробиці вторгнення його анітрохи не бентежили — навпаки, здавалося, сподобалися найбільше. Я не встигала відповідати на його попереднє запитання, як він ставив наступне, й усмішка не сходила з його вуст. Не минуло й години, як Джеб завершив із павуками і перейшов до квітів.

— Про них ти не розказала майже нічого, — зазначив він.

Отож я розповіла йому про найчарівнішу і найбезжурнішу з планет. Щоразу, коли я зупинялася, аби перевести дух, Джеб ставив нове запитання. Йому подобалося вгадувати ще до того, як я відповім, і його зовсім не засмучувало, коли здогадки виявлялися хибними.

— І ви їли мух, як венерині мухоловки? Точно, мух, або навіть птахів, птеродактилів!

— Ні, ми живилися сонячним світлом, як і більшість рослин на Землі.

— Моя версія була цікавішою.

Інколи я не стримувалася і сміялася разом із Джебом.

Ми саме перейшли до драконів, коли з’явився Джеймі, несучи обід для трьох.

— Привіт, Вандрівнице, — привітався він, дещо зніяковівши.

— Привіт, Джеймі,— відповіла я трохи боязко. А раптом він жалкує про близькість, що виникла між нами? Все-таки в цих печерах я — ворог.

Але він сів близенько, між мною і Джебом, схрестивши ноги і поставивши тацю з їжею посередині. Я не на жарт зголодніла, і від довгих розмов у горлі пересохло. Тарілку з супом я спорожнила за кілька ковтків.

— Я мав би здогадатися, що сьогодні на кухні ти просто виявила природну чемність. Коли хочеш їсти, Вандо, треба сказати. Я не вмію читати думки.