Розділ «Джон»

— Дяка за сонце, що зігріває нас! — виспівувала королева. — Дяка за зорі, що пильнують нас у пітьмі ночі! Дяка за вогнища і смолоскипи, що женуть геть свавільну пітьму! Дяка за наш полум’яний дух, за вогонь у наших лонах і наших серцях!

Мелісандра мовила:

— Хай вийдуть наперед ті, хто бажають з’єднатися.

Полум’я відкидало її тінь на Стіну позаду; рубін криваво мерехтів на горлі проти блідої шкіри.

Джон обернувся до Алиси Карстарк.

— Отже, панно… ви готові?

— О так. Готова.

— Не лячно вам?

Дівчина у відповідь посміхнулася Джонові… і тією посмішкою нагадала йому власну малу сестричечку, аж у грудях трохи не розірвалося серце.

— Хай чоловікові буде лячно.

На щоках у неї танули сніжинки. Волосся дівчини огортав примхливий убір з мережива, дивом десь знайденого Шовкуном; сніг почав збиратися у ньому, даруючи нареченій морозного вінця. Щоки її зачервонілися, очі заблищали.

— Справжня пані Хурделиця, — мовив Джон, стискаючи їй руку.

Магнар теннів стояв і чекав біля вогню, вбраний мов до битви — у хутро, виварену шкіру, спижеву луску, зі спижевим мечем при боці. Волосся нареченого вже дещо порідшало і робило його старшим за свої роки; та коли він обернувся подивитися на свою молоду, Джон побачив у ньому зовсім юного хлопця. Очі його стали величезні, мов горіхи з півдня — та Джон не зміг би сказати, чи то від вогню, чи від жриці, а чи від жінки, яка раптом вселила у нього сторожкий острах. «Алиса знає більше, ніж каже.»

— Хто привів сю жінку до шлюбу? — спитала Мелісандра.

— Я, — відповів Джон. — Нині прийшла Алиса з дому Карстарк, жінка доросла і розквітла, чесного роду, шляхетної крові.

Він востаннє стиснув дівчині руку і відступив назад до решти.

— Хто бере сю жінку? — запитала Мелісандра.

— Я! — брязнув себе в груди кулаком Сігорн. — Магнар теннів.

— Сігорне, — запитала Мелісандра, — чи поділиш ти з Алисою свій вогонь, чи зігрієш її, коли настане темна ніч, повна жахіть?

— Клянуся в тім. — Магнарова обітниця білою хмаркою злетіла в повітря. Сніг лежав у нього на плечах, вуха червоніли. — Полум’ям червоного бога присягаюся гріти її у всі дні її життя.