Розділ «Сліпиця»

— Дож досі хворіє.

— Це не новина. Дож хворів учора, і завтра теж хворітиме.

— Або помре.

— Коли помре, то таки буде нова річ.

«Коли помре, то почнеться обрання, і з піхов вилетять клинки.» Так воно бувало у Браавосі. На Вестеросі престол мертвого короля успадковував його найстарший син, але браавосці не мали королів.

— Новим дожем стане Тормо Фрегар.

— Це так кажуть у корчмі «У зеленого вугра»?

— Так.

Лагідний чоловік відкусив шматочок яйця. Дівчинка почула, як він жує. З набитим ротом лагідний чоловік ніколи не розмовляв, тому сказав, коли проковтнув:

— Дехто каже, що мудрість у вині. Такі люди — йолопи. Іншими корчмами ходять плітки про інші імена, не сумнівайся. — Він знову відкусив від яйця, прожував, ковтнув. — Які три речі ти справді знаєш? Котрих не знала раніше?

— Я знаю насправді, що є люди, які впевнено кажуть, буцімто новим дожем стане Тормо Фрегар, — відповіла вона. — П’яні люди.

— Отак краще. А що ти знаєш іще?

«У річковому краї на Вестеросі засніжило» — мало не сказала дівчинка. Але він би тоді спитав, звідки вона дізналася, і відповідь йому навряд чи сподобалася б. Дівчинка вкусила губу, пригадуючи минулий вечір.

— Повія Саврона важка дитиною. Батька вона не знає, та гадає, що ним може бути вбитий нею тирошійський сердюк.

— Це добре знати. Ще?

— Морська Цариця обрала нову Русалоньку замість тієї, що потонула. Дівчинці тринадцять років, вона донька служниці Престайнів, не має ані шеляга грошей, зате чарівна вродою.

— Вони всі такі наприпочатку, — мовив жрець. — Але ж ти не можеш знати, чи справді вона чарівна вродою, якщо не бачила її на власні очі. А очей ти не маєш. То хто ти, дитино?

— Ніхто.

— Бета-сліпиця, Бета-жебрачка, ось кого я бачу. Ця Бета — відчайдушна брехуха, ось вона хто. Ходи виконуй свої обов’язки. Валар моргуліс.

— Валар дохаеріс.