Розділ «93»

— Та отож. Дещо дивно, але в науці таке трапляється. То пусто, то густо. Річ у тім, що керівник НАСА вважав, що це все одно мало бути наше відкриття — якби я добре впорався із програмуванням. І він сказав мені, що оскільки канадець уже мертвий, то найліпший вихід з ситуації — скоригувати орбіту супутника і провести його над місцевістю, яку вказав загиблий геолог у своїй передсмертній радіопередачі. У такому разі можна було удати, що це я, без сторонньої допомоги, виявив метеорит, і таким чином хоч трохи врятувати обличчя і поправити ситуацію.

— І саме це ви й зробили?

— Я ж казав, що не мав вибору. Бо й так уже підвів НАСА. — Гарпер на мить замовк. — Однак сьогодні, коли я почув на прес-конференції президента, що знайдений метеорит містить скам’янілі рештки…

— Ви були приголомшені.

— Та де там — нокаутований!

— А як ви гадаєте — Лоуренс Екстром уже знав про ці викопні рештки, коли вимагав від вас вдати, ніби ви відкрили метеорит за допомогою супутника-сканера?

— Не можу навіть уявити, яким чином він міг би про це дізнатися. Метеорит лежав собі в товщі криги неторканий, аж поки туди не прибула перша команда НАСА. Наскільки я можу судити, НАСА нічого не знала про скам’янілі рештки, аж поки не зробила свердловини, щоб отримати зразки, і рентгенівські знімки. Коли вони просили мене збрехати про знахідку, то гадали, що матимуть великий метеорит і скромний успіх. А коли вони туди дісталися, то збагнули, яку історичну знахідку насправді зробили.

Габріель аж подих перехопило від збудження.

— Докторе Гарпер, ви дасте свідчення в суді про те, що НАСА та Білий дім змусили вас брехати про начебто полагоджене програмне забезпечення супутника?

— Не знаю, — перелякано відповів Гарпер. — Космічному відомству… І цьому відкриттю буде завдано шкоди, яку навіть важко собі уявити.

— Пане Гарпер, ми з вами прекрасно знаємо, що цей метеорит залишається прекрасним відкриттям незалежно від того, як його було знайдено. Річ у тім, що ви збрехали американському народу. І він має право знати, що супутник-сканер — не зовсім те, за що його намагається видати НАСА.

— Не знаю, не знаю… Я зневажаю директора, але ж мої колеги… вони добрі і пристойні люди.

— Саме тому вони й заслуговують знати, що їх ввели в оману.

— А докази про мою участь у привласненні державних коштів?

— Можете про це забути, — відмахнулася Габріель, яка сама мало не забула про свій трюк. — Я скажу сенаторові, що вам нічого не відомо і це звичайна підтасовка: керівник НАСА підстрахувався, щоб ви мовчали про супутник.

— А сенатор зможе мене захистити?

— Безперечно. Ви ж не зробили нічого поганого. Просто виконували наказ. Окрім того, маючи ту інформацію, яку ви щойно мені сповістили, — про канадського геолога, — сенатор навряд чи порушить питання про привласнення коштів. Ми зможемо цілком і повністю зосередитися на тому, що НАСА дезінформувала широкий загал стосовно супутника-сканера та метеорита. Якщо Седжвік Секстон оприлюднить відомості про канадського геолога, то директор космічної агенції не зможе ризикувати, намагаючись дискредитувати вас своїми брехнями.

Але Гарпер ніяк не міг заспокоїтися. Він похмуро мовчав, подумки перебираючи можливі варіанти. Габріель не заважала йому прийняти рішення. Вона вже здогадалася, що в цій історії є ще один тривожний момент. Їй спочатку не хотілося про нього згадувати, але Габріель побачила, що інженера треба злегка підштовхнути.

— У вас є собаки, докторе Гарпер?

Він підвів голову.