Розділ «91»

— Хондри?

— Не знаю. Але цей збіг може бути випадковим.

Рейчел погодилася. Саме хондри залишалися тією ниточкою, на якій і досі міцно тримався доказ достовірності метеорита.

Коркі прокинувся і протер очі.

— Що тут відбувається?

Толланд розповів.

Астрофізик незадоволено скривився і похитав головою:

— З хондрами проблем немає, Майку. Ніяк не може бути. Усі дані у тебе від НАСА. І від мене. Вони бездоганні.

— Тоді яку іншу петрологічну помилку я міг зробити?

— Хтозна. А що взагалі можуть знати про хондри морські геологи?

— Гадки не маю. Але вона говорила дуже впевнено.

— Враховуючи обставини, — зауважила Рейчел, — гадаю, що ми повинні спочатку поговорити з цією жінкою, а вже потім з Пікерінгом.

Толланд знизав плечима.

— Я чотири рази набирав номер, але вмикався автовідповідач. Швидше за все, вона в гідролабораторії та нічого не чує. І до ранку навряд чи одержить мої повідомлення. — Толланд замовк, дивлячись на годинник. — Хоча…

— Хоча що?

Океанограф пильно поглянув на Рейчел.

— А чому ти вважаєш за важливіше поговорити спочатку з Ксавією, а вже потім з Пікерінгом?

— А якщо вона дійсно скаже що-небудь про хондри? Я вважаю, це критично важливо. Зараз у нашому розпорядженні вельми суперечливі відомості. Вільям Пікерінг — людина, яка звикла одержувати ясні й точні відповіді. Отже, до моменту зустрічі з ним мені хотілося б мати щось конкретне, на що він міг би спиратися у своїх діях.

— У такому разі нам доведеться зробити зупинку.

Рейчел отетеріла.