Розділ «59»

Толланд уп’явся в неї спантеличеним поглядом. Рейчел знову щосили увігнала льодоруб у кригу.

Гуп!

Толланд спробував спертися на лікті.

— Рей… чел!

Вона не відповіла. Бо мала економити енергію.

Гуп, гуп.

— Не думаю, — сказав Толланд, — що так далеко на півночі нас почує… ПАС.

Рейчел здивовано обернулася і поглянула на нього. Вона й забула, що Толланд був океанографом і міг здогадуватися, що вона замислила.

— Гарна ідея… але я не намагаюся достукатися до ПАС.

І продовжила гепати об лід.

Абревіатура ПАС означала «Підводну акустичну систему» — релікт «холодної війни», який у наш час використовували океанографи, щоб слухати китів і стежити за їхніми переміщеннями. Завдяки тому що підводні звуки здатні поширюватися на сотні миль, мережа ПАС, яка складалася з п’ятдесяти дев’яти підводних мікрофонів, розкиданих по всьому світу, мала здатність прослуховувати напрочуд величезну площу океанів. На жаль, віддалений куток Арктики до цього відсотку не належав, але Рейчел знала, що десь неподалік перебуває ще дехто, про кого дуже мало людей знає. І цей дехто слухав морське дно і міг їх почути. Вона била і била. Її повідомлення було просте й чітке.

Гуп. Гуп. Гуп.

Гуп… Гуп… Гуп…

Гуп. Гуп. Гуп.

Рейчел не тішила себе ілюзіями, що її дії порятують їм життя: вона вже відчувала, як морозна цупкість стискала тіло. Вона не сумнівалася, що життя в ній лишилося не більш ніж на півгодини. Порятунок був уже за межами мислимого. Але йшлося не про порятунок.

Гуп. Гуп. Гуп.

Гуп… Гуп… Гуп…

Гуп. Гуп. Гуп.

— Часу… не залишилося… — сказав Толланд.

«Про нас уже не йдеться, — подумала вона. — Йдеться про інформацію, що міститься в моїй кишені». Рейчел уявила обвинувальну роздруківку даних сканера, що лежала в кишені її комбінезона, застебнутій липучкою. Мені треба, щоб ця роздруківка потрапила до рук управління розвідки… І якомога скоріше.