Розділ «57»

— Не може — і не треба, — зауважив Секстон.

І знову схвальні кивки.

Тепер Секстон повернувся до підтягнутого на вигляд бізнесмена, що сидів поруч із ним. Теку цього чоловіка сенатор прочитав з особливим інтересом. Як і багато хто з донорів кампанії сенатора, цей підприємець був колись інженером військової промисловості, але розчарувався через низьку зарплату й державну бюрократичну тяганину. Покинувши свою посаду у військовому відомстві, він подався шукати щастя у приватну космічну галузь.

— «Кістлер Аероспейс», — мовив Секстон, скрушно хитаючи головою. — Ваша компанія спроектувала і збудувала ракету, здатну виводити на орбіту корисні вантажі лише за дві тисячі доларів за фунт ваги в порівнянні з насівськими десятьма тисячами за фунт. — Секстон зробив ефектну паузу. — Однак клієнтів у вас і досі немає.

— А звідки у мене взятися клієнтам? — відповів чоловік. — Минулого тижня НАСА перебила нашу пропозицію, запропонувавши компанії «Моторола» вивести їхній телекомунікаційний супутник на орбіту лише за вісімсот дванадцять доларів за фунт ваги. Урядове відомство запускає супутники зі збитком дев’ятсот відсотків!

Секстон кивнув. Платники податків, самі того не бажаючи, фінансували агенцію, яка вдесятеро поступалася ефективністю своїм конкурентам.

— Ми з болем усвідомили, і чітко усвідомили, — сказав сенатор похмуро, — що НАСА докладає чималих зусиль для того, щоб задушити будь-яку конкуренцію у космосі. Вона виштовхує звідти наші приватні космічні підприємства шляхом встановлення цін, набагато нижчих від ринкових.

— Це як мережа «Вол-Март» у космосі, — порівняв техасець.

«До біса гарна аналогія, — подумки зауважив Секстон. — Треба буде запам’ятати і взяти на озброєння». «Вол-Март» зажив сумної слави через те, що вторгався на нову для себе територію, продаючи товари за ціною, нижчою від ринкової, і таким чином виштовхуючи з бізнесу всіх місцевих конкурентів.

— Мені все це страшенно набридло, — заявив техасець: — Мені набридло платити мільйонні податки Дядькові Сему, щоб той з їх допомогою відбивав у мене клієнтів!

— Дуже, дуже розумію ваше роздратування, — підіграв Секстон.

— Моя компанія, «Ротарі Рокет», страшенно потерпає через відсутність замовлень від великих корпорацій, — заявив модно вдягнений чоловік. — Це звичайнісіньке беззаконня, іншого слова не добереш!

— Повністю з вами згоден.

Секстон був шокований, дізнавшись іще про один спосіб, за допомогою якого НАСА придушувала своїх конкурентів і зберігала власну монополію: відомство проштовхнуло закони, що забороняли рекламу на космічних апаратах. Замість дозволити приватним компаніям отримувати гроші від реклами продукції великих корпорацій та їх логотипів — як це роблять, наприклад, професійні автомобільні перегонники, — держава дозволила космічним апаратам мати лише напис «Сполучені Штати Америки» й назву компанії. З тих ста вісімдесяти п’яти мільярдів доларів, які витрачалися у країні на рекламу, жоден долар не потрапив до кишень приватних космічних компаній.

— Це ж просто грабунок, — обурився ще один з присутніх. — Моя компанія хоче наступного травня запустити перший прототип туристичного космічного корабля багаторазового використання. Ми сподіваємося на якнайширше висвітлення цієї події в засобах масової інформації. Корпорація «Найк» щойно запропонувала нам сім мільйонів доларів спонсорської підтримки, якщо ми намалюємо на цьому кораблі її логотип та знаменитий напис «Просто візьми й зроби!». «Пепсі» за аналогічну послугу запропонувала нам удвічі більше: «Нове покоління обирає Пепсі!» Але згідно з федеральним законом, якщо наш корабель матиме рекламу компаній, нам заборонять його запуск!

— Та отож, — скрушно погодився Секстон. — Якщо мене оберуть, я неодмінно потурбуюся про те, щоб цей драконівський закон скасували. Це я твердо обіцяю. Космос має бути так само відкритим для реклами, як є відкритим для реклами кожен квадратний дюйм земної поверхні.

Сенатор уп’явся поглядом у свою аудиторію, у його голосі з’явилися пафосні нотки.

— Однак маємо усвідомити, що найбільшою перешкодою до приватизації НАСА є не законодавство, а настрій громадськості. Більшість американців і досі поділяють романтичний погляд на американську космічну програму. Вони й досі вірять, що НАСА — це абсолютно необхідне державне відомство.

— Це все — оті чортові голівудські картини! — кинув один з гостей. — Скільки ще Голівуд продукуватиме фільми на кшталт «героїчна НАСА рятує світ від астероїда-вбивці»? Це ж неприкрита пропаганда!

Секстон знав, що вал голівудських фільмів про НАСА пояснювався суто економічними причинами. Після шаленого успіху фільму «Школа асів» з Томом Крузом у головній ролі (цей фільм був чистісінькою рекламою військово-морської авіації Сполучених Штатів) НАСА усвідомила справжній потенціал Голівуду як гігантської рекламної агенції. І почала потихеньку пропонувати кіношним компаніям безкоштовно знімати свої вражаючі технічні об’єкти: пускові майданчики, центр керування польотами, тренувальне устаткування. Продюсери, привчені до того, що їм доводиться платити величезні суми за можливість натурних зйомок деінде, шалено накинулися на цю можливість зекономити мільйони на бюджетах фільмів, бо в них з’явилася можливість знімати трилери про НАСА, використовуючи безкоштовні «декорації». Звісно, Голівуд отримував доступ до того чи іншого об’єкта лише після того, як НАСА давала «добро» на сценарій.