Розділ «28»

Схоже, не одна я перебуваю поза зоною досяжності.

Екстром про щось швидко переговорив з одним із охоронців біля контейнера, а потім повернувся до Рейчел.

— Всього найкращого, — побажав він. І пішов.

Охоронець постукав у двері контейнера, і вони розчинилися зсередини. Вийшов інженер і запросив Рейчел. Вона увійшла слідком за ним.

Усередині пункту секретного зв’язку було темно й душно. У синюватому світінні екрана комп’ютерного монітора Рейчел змогла розібрати полиці з телефонною апаратурою, радіообладнання та пристрої супутникового зв’язку. Не встигла вона зайти, як уже відчула напад клаустрофобії. Повітря всередині було різким та вогким, як у підвалі взимку.

— Будь ласка, сідайте сюди, міс Секстон.

Витягнувши стілець на коліщатах, інженер запросив Рейчел сісти біля плаского монітора. Потім встановив перед нею мікрофон і надів їй на голову навушники. Поглянувши в журнал паролів, інженер натиснув кільканадцять кнопок на якомусь пристрої, що стояв неподалік. На екрані перед Рейчел виник таймер.

00:60 секунд.

Інженер задоволено кивнув, побачивши, як таймер почав зворотний відлік часу.

— До з’єднання залишилася одна хвилина. — А потім повернувся і вийшов, хряснувши за собою дверима.

Рейчел почула, як надворі клацнув засув.

Приголомшливо.

Чекаючи у темряві і спостерігаючи, як на таймері спливають секунди, вона збагнула, що це перший момент приватності, який у неї трапився за останню добу. Сьогодні вранці вона прокинулася без найменшого уявлення про те, що чекає її попереду. Позаземне життя. І от сьогодні цей найпопулярніший із сучасних міфів перестав бути міфом.

Тільки зараз до Рейчел почало приходити розуміння, наскільки небезпечно-руйнівним стане цей метеорит для президентської кампанії її батька. Хоча фінансування НАСА в політичному плані було не таким важливим, як, скажімо, проблема абортів, соціальних програм та охорони здоров’я, батько все ж таки висунув його на перший план. І тепер ця проблема ось-ось мала вибухнути просто йому в обличчя.

За кілька годин американці мали пережити знайомий трепет піднесення і гордість за досягнення НАСА. Будуть заплакані очі мрійників. Роззявлені роти науковців-скептиків. Політ дитячих фантазій. Проблеми доларів та центів зблякнуть і відійдуть як щось дріб’язкове, затьмарене монументальною величчю історичного моменту. Президент постане з попелу, мов той фенікс, ураз перетвориться на героя, а надто прагматичний сенатор у розпал святкування виглядатиме дріб’язковим скнарою, як Скрудж із мультфільму, особою, позбавленою американського духу першопрохідців.

Комп’ютер писнув, і Рейчел підвела голову.

00:05 секунд.

Раптом екран замерехтів, і на ньому виникло розмите зображення Білого дому. За мить це зображення зникло, і натомість з’явилося обличчя президента Герні.

— Привіт, Рейчел, — сказав він, пустотливо посміхаючись. — Сподіваюся, подорож виявилася цікавою?