Розділ «23»

— Багато людей і не підозрюють, що НАСА займається пошуками позаземних цивілізацій майже тридцять п’ять років. Причому це полювання за скарбами влітає в чималу копійчину: системи супутникових антен, потужні передавачі, мільйони доларів на зарплату вченим, які сидять у темних кімнатах, наполегливо прослуховуючи порожні плівки. Але все це — жахливе марнотратство ресурсів.

— Тобто ви хочете сказати, що позаземного інтелекту не існує? Що там, у космосі — пустка і ми у Всесвіті самі-самісінькі?

— Я вважаю, що коли уряд за тридцять п’ять років витратив сорок п’ять мільярдів доларів і не отримав жодного позитивного результату, то проект має бути скасовано. — Секстон зробив паузу, щоб зміст його слів дійшов до всіх і кожного. — Після тридцяти п’яти років невдалих спроб нам навряд чи вже вдасться виявити життя де-небудь за межами Землі.

— Ну а якщо ви все-таки помиляєтеся?

Секстон закотив очі.

— О, заради Бога, міс Тенч! Якщо раптом виявиться, що я не маю рації, я готовий з’їсти власного капелюха.

Марджорі Тенч втупила у Секстона свої жовтаві очі.

— Я запам’ятаю ці ваші слова, сенаторе. — І вперше за час дискусії посміхнулася. — Гадаю, ми всі запам’ятаємо.

За шість миль від студії, в Овальному кабінеті, президент Зак Герні вимкнув телевізор і налив собі шкалик. Як і обіцяла Марджорі Тенч, сенатор Секстон клюнув на наживку. Цілком і повністю.