Розділ «22»

— Гей, моряче! — скипів Марлінсон. — Залиш науку науковцям, добре? — Й одразу ж додав, обернувшись до Рейчел: — У породах земного походження нікель трапляється або у високих концентраціях, або в надзвичайно низьких — середини тут немає. Однак у метеоритах така середина існує. Тому коли ми, аналізуючи склад зразка, виявляємо, що концентрація нікелю знаходиться в середньому діапазоні величин, то можемо без найменшого сумніву гарантувати, що цей зразок метеоритного походження.

Рейчел урвався терпець.

— Добре, панове: кора плавлення, хондри, середній діапазон умісту нікелю — все це докази космічного походження. Загалом я зрозуміла, що до чого. — Вона поклала зразок на стіл Коркі. — Але навіщо тут я?

Коркі зловісно зітхнув.

— Хочете побачити зразок метеорита, який знайшла НАСА в товщі льоду під нашими ногами?

«Поки я не луснула з досади — будь ласка», — подумала Рейчел.

Цього разу Коркі не став нишпорити в коробці з-під взуття. Він засунув руку до нагрудної кишені й видобув звідти шматочок каменю. Він мав форму CD-диска, був приблизно дюйм завтовшки, а своїм складом скидався на кам’яний метеорит, який вона щойно бачила.

— Це шматочок зразка, який ми висвердлили вчора. — Із цими словами Коркі подав диск Рейчел.

На вигляд нічого особливого в тому диску не було. Важкий помаранчево-білий камінь. Частина обідка обвуглена й чорна. Це напевне була частина зовнішньої поверхні метеорита.

— Бачу, тут є кора плавлення, — відзначила Рейчел.

Коркі кивнув.

— Так, цей зразок взяли ближче до краю метеорита, тому на ньому і досі є кірка.

Рейчел нахилила диск убік, під світло і помітила маленькі металеві вкраплення.

— А ось і хондри.

— Правильно, — сказав Коркі голосом, що тремтів від ентузіазму. — Можу вам сказати, що перевірка цієї штуки під петрографічним поляризаційним мікроскопом виявила, що вміст нікелю и ній знаходиться в середньому діапазоні величин, який не зустрічається в земних породах. Вітаю — ви щойно успішно підтвердили, що камінь, який тримаєте в руці, прилетів до нас із космосу.

Рейчел розгублено поглянула на нього.

— Докторе Марлінсон, це метеорит. Певна річ, що він прилетів сюди з космосу. Може, я випустила щось важливе?

Коркі й Толланд обмінялися поглядами людей, що володіли якимись знаннями. Толланд поклав руку на плече Рейчел і тихо прошепотів:

— А тепер переверніть його.

Рейчел перевернула диск, щоб роздивитися його протилежний бік. Її мозку знадобилася лише якась невловна мить, щоб обробити й усвідомити те, що вона побачила.