Розділ «102»

О такій пізній годині в мармурових коридорах офісної будівлі Габріель почувалася як у гробниці. Коли вона проходила крізь шеренгу суворих статуй біля входу на третій поверх, її м’язи інстинктивно напружилися. Їй здалося, що кам’яні очі фігур невідступно за нею стежать. Як мовчазні вартові.

Зупинившись перед входом до п’ятикімнатного офісу сенатора Секстона, Габріель скористалася своєю карткою-ключем і увійшла всередину. Вестибюль секретарки був тьмяно освітлений. Перетнувши його, вона пішла коридором до свого офісу. Увійшовши всередину, увімкнула флуоресцентні світильники і рушила просто до шаф з теками.

Там вона мала цілу теку матеріалів про бюджетне фінансування насівської ССЗ, а також багато інформації про супутник-сканер. Секстон, безперечно, захоче мати напохваті вичерпні відомості, коли вона розповість йому про Гарпера.

НАСА збрехала про супутник.

Коли Габріель нишпорила у своїх теках, задзвонив телефон.

— Сенаторе, ви? — озвалася вона.

— Ні, Габі, це я, Йоланда. — У голосі подруги відчувалася якась дивна інтонація. — Ти й досі в НАСА?

— Ні, я у себе в офісі.

— Ти навіть гадки не маєш, про що я дізналася.

Габріель розуміла, що не можна нічого розповідати Йоланді, поки вона не поговорить з сенатором. А потім він уже сам придумає, як розпорядитися отриманими відомостями.

— Я все розповім тоді, коли поговорю з сенатором. Зараз їду до нього.

Йоланда помовчала.

— Габі, пам’ятаєш, ти казала мені про те, що Секстон бере гроші на свою кампанію у фонду «Космічний кордон»?

— Я сказала тобі, що помилилася і…

— Я щойно дізналася, що двоє наших репортерів, котрі висвітлюють тему приватних космічних компаній, якраз займалися цим питанням.

— Що ти хочеш сказати? — здивовано спитала Габріель.

— Поки що нічого. Але цим хлопцям можна довіряти, і, схоже, вони ні на частку секунди не сумніваються, що Секстон приймає майбутні «відкати» від фонду «Космічний кордон». Тому я й зателефонувала тобі. Знаю, я сама казала, що ця ідея абсурдна. Марджорі Тенч як джерело інформації має вигляд украй сумнівний, але наші хлопці… Не знаю, але, можливо, ти захочеш поговорити з ними перед тим, як зустрінешся з сенатором?

— Якщо вони такі переконані, то чому не оприлюднили цю інформацію? — спитала Габріель навіть агресивніше, аніж збиралася.

— Вони не мають стовідсоткових доказів. Вочевидь, сенатор добре вміє замітати сліди.

«І не лише він, а й багато інших політиків», — подумки додала Габріель.