Розділ 16

Він більше ні словом про це не прохопився. Ми полягали спати невдовзі після розмови. Для всіх нас минулий день видався довгим і важким. Бес примостилася на катері, ми ж залізли до намету. Я поставив катер на сигналізацію, для певності, що вранці знайду його на місці. Слон уже спав. Перед тим як заснути, я усвідомив, що хоч би який був його план, ми, зрештою, матимемо ще один день свободи до того, як Бес здасть нас поліції. Обіцянка грошей забезпечить її мовчанку. Вже дрімаючи, я зрозумів, що саме так Слон і планував.

Коли ми почали рухатися вниз річкою, минула лише година після світанку. Бес з’явилася на палубі пізніше, а її невдоволення тим, що ми вирушили так рано, незабаром зникло від барвистих описів фінансових перспектив зі стома тисячами баксів. Мій компаньйон говорив про те, як вона може заробляти інвестиціями, не витрачаючи ні цента зі свого капіталу, згадав товари загального вжитку, які незабаром вона спроможеться придбати, і загалом загіпнотизував бідолашну Бес, як удав кролика. Я не мав жодного уявлення про його план, але споглядати цю виставу для мене було суцільним задоволенням.

Ближче до полудня ми пришвартувалися у водному каналі, що розділяв Валс Халла на дві частини. До центру міста рукою подати. Слон із розчесаною бородою та підкрученими вусами виглядав дуже респектабельно.

— Це не займе багато часу, — сказав він і зійшов на берег.

Бес дивилася йому в спину, вже передчуваючи своє щастя.

— Це той самий чоловік, якого називають Слоном? — запитала вона, коли він пішов.

— Я нічого про це не знаю.

— Не треба ля-ля. Я бачила випуск новин на 3V про те, як хтось допоміг йому втекти. Маленький чоловік з вусами. То мав бути ти.

— На світі повно чоловіків з вусами.

— Ніколи не думала, що побачу тебе після школи отак.

— Я теж не очікував на таку зустріч. Тоді, у школі, я тобою здалеку захоплювався.

— Як і всі хлопці-підлітки. Ми насміхалися над вами з тим учителем, а потім з іншими…

Вона замовкла і глянула на мене. Я ж мило всміхнувся і потюпав на кухню мити посуд, який залишився після сніданку та вечері. Бес не дуже полюбляла домашні справи. Я щойно закінчив, як хтось погукав з берега:

— Гей, на кораблі! Можна зійти на борт?

Слон стояв на пристані. Виглядав він розкішно. Його новий костюм, мабуть, коштував більше за невеликий маєток.

Валізу, яку він тримав, було виготовлено зі шкіри якогось рідкісного звіра та ще й інкрустовано золотом. Бес тупилася в нього поглядом, у якому зблискувала шалена жадібність. Слон виліз на борт і по-змовницьки нам підморгнув.

— Перед тим як я покажу вам, що у валізі, краще спустімося в каюту.

Бес побігла першою. Слон притискав валізу до грудей, аж поки я не замкнув двері. Тоді він згріб усі папери зі столу на підлогу, поставив валізу в центрі, холоднокровно відімкнув замок…

Навіть я був вражений. Там лежало набагато більше за сто тисяч. Бес спершу мовчки витріщалася на гроші, а потім схопила найближчу до неї пачку баксів.

— Справжні? Вони справжні? — нервово запитала вона.