Від ранку й до полудня я неквапом, але без затримок вів фургон, уникаючи великих шляхів і залишаючись на другорядних дорогах. Хоча наш маршрут зазнавав змін залежно від обставин, я тримався південного напрямку. Щосили старався додати справжніх почуттів і емоцій у формулу Пі-ер квадрат. Щось знайоме? Це, мабуть, єдина теорема з геометрії, яку всі пам’ятають зі школи: S = πr2. Кожен оберт коліс хлібного фургона додавав площу, яку треба обшукати, щоб упіймати втікача. За чотири години подорожі ми добряче перегнали поліцію. Весь цей час Слон зоставався зачиненим у кузові фургона й нічого не знав про мої плани на майбутнє. На порядку денному були пояснення та їжа. Я зголоднів, Слон, очевидно, також — зважаючи на габарити. З такою думкою я пригальмував біля найближчого торговельного центру, знайшов ресторанчик фаст-фуд, під’їхав до нього та припаркувався в дальньому кінці стоянки, поблизу глухої стіни. Слон радісно закліпав, коли я відчинив задні двері, впускаючи світло й свіже повітря.
— Саме час щось перехопити, — почав я. — Ти бажаєш…
Я вмовк, бо Слон жестом попросив мене про це.
— Дозволь мені, Джиме, спершу щось сказати. Дякую тобі. Я щиро вдячний тобі за те, що ти зробив. Я твій боржник на все життя, не менше. Дякую.
Я стояв, опустивши очі долу, — присягаюся, засоромився, як дівчисько, — колупаючи носком черевика землю перед собою. Потім кахикнув і мовив:
— Я зробив те, що мусив зробити. Але чи не могли б ми поговорити про це пізніше?
Слон відчув моє збентеження й кивнув із королівською гідністю, що нею буквально променилася його постать попри той огидний мотлох, у який він іще й досі був убраний. Я вказав на коробку, на якій він сидів:
— Тут одяг. Поки ви перевдягатиметеся, я принесу якоїсь їжі. Ви не проти Максвайну?
— Проти? Після в’язничної баланди їхні свинобразячі бургери будуть здаватися райською їжею, тож велику порцію смажених бататів із цукром, будь ласка.
— Уже несу! — Я зачинив двері фургона і з полегшенням побіг у бік платинової арки. Ентузіазм Слона щодо фаст-фуду утвердив мій план, про який він іще не здогадувався.
Я проминув столики, від яких долинали гучні звуки жування та чвакання, і підступив до вільної каси. Там зробив замовлення пластикоголовому роботові, забрав пакет із їжею та напоями і вислизнув у ворота.
Ми примостилися на коробках у кузові фургона і з апетитом їли й пили. Я залишив задні двері прочиненими, і це давало нам достатньо світла. За час моєї відсутності Слон позбувся сукні й тепер був нормально одягнений (найбільший розмір, який мені тільки вдалося знайти). За один раз він відкусив половину сандвіча, згриз кілька бататів і всміхнувся мені.
— Твій план утечі просто геніальний, хлопчику мій. Я помітив зміни на підлозі, коли опускався в крісло зали суду, і довго гадав, що б це могло означати. Сподівався, це те, на що я очікую, і, відверто кажучи, коли земля розверзлася піді мною, відчув таке задоволення, як ніколи раніше. Розгублена суддівська пика — це спогад, який зберігатиму, наче скарб, у своєму серці.
Широко всміхаючись, він доїв сандвіч. Акуратно витер губи перед тим, як знову заговорити.
— Оскільки мені б не хотілося більше завдавати тобі клопоту, хочу спитати: що ти вчиниш, щоб уберегти нас від лап правосуддя? Тому що, знаючи тебе так, як я знаю зараз, упевнений: ти все до деталей спланував заздалегідь.
Похвала Слона — для мене велике досягнення, тож я насолоджувався миттю, аж поки свинячий хрящ, застрягши між зубами, не скинув мене з небес на землю.
— Я справді все спланував, дякую. Хлібний фургон — транспорт, що зробить нас невидимими: таких самих фургонів повно на великих шляхах і другорядних дорогах нашої країни щодня.
Чомусь я все більше й більше копіював Слона — навіть у манері розмовляти:
— Ми просуватимемося фургоном до ночі, аж до пункту призначення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Народження Сталевого Щура » автора Гаррі Гаррісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12“ на сторінці 1. Приємного читання.