Розділ 16

— Звісно, я знаю, що ти грабуєш банки й утікаєш із в’язниць. Але це мене не дуже обходить. У мене самої проблеми із законом. Тож коли я побачила тебе, а потім цей катер, то вирішила, що у тебе мусять бути якісь гроші. Може, багато грошей. От я і вирішила скористатися шансом і подорожувати разом із тобою. Хіба не мило?

— Та не дуже. — Я намагався думати про поліцію, а не про ноги. Бес — це якась біда. — У мене справді є трохи грошей. Якщо я тобі дам, а потім висаджу на берег…

— Гроші — так, берег — ні. Я розпрощалася з ним і з Біллівіллем. Тепер хочу подивитися світ, а ти оплатиш мені дорогу.

Вона вляглася зручніше, підклавши руки під голову і з усмішкою насолоджуючись сонячними променями. Я похмуро глипнув на неї, гадаючи, що три-чотири точні удари зламали б цю лебедину шийку…

Не можна про це навіть жартувати. Проблему треба вирішити без застосування насильства. Двигун гудів, біла піна розтавала в нас на носі, Біллівілль залишився позаду, а на берегах річки з’явилися зелені поля. Слон вийшов на палубу й сів поряд зі мною. У присутності Бес ми мало про що могли говорити.

Десь із півгодини пливли мовчки, коли раптом на горизонті проступила пристань, а за нею невеликий магазин. Бес заворушилася, провела рукою по прекрасному білявому волоссі:

— Знаєте що, а я зголодніла. Закладаюся, і ви теж. Чому б нам тут не пригальмувати, я збігаю, куплю нам якоїсь їжі та пива. По-моєму, непогана ідея?

— Чудово! — погодився я. Вона йде до магазину, ми запускаємо двигун на повну потужність і зникаємо звідси.

— Я зараз не при грошах, — усміхнулася вона. — Бідна як церковна миша. Але, я певна, ви дасте мені небагато, щоб я купила нам ленч. Тисячі баксів вистачить.

Солодкий вираз пай-дівчинки не зник з її обличчя, коли вона назвала астрономічну суму. Цікаво, які в неї проблеми. Можливо, вимагання і шантаж, принаймні робить вона це професійно. Я поліз до гаманця.

— Просто чудово, — проспівала вона, хапаючи пачку. — Я недовго. І я знаю, що ти і твій приємний друг, Джиме, будете тут, коли я повернуся. Чи не бачила я в новинах і цього друга?

Я стежив за рухами її розкішного задка, поки Бес риссю бігла до магазину.

— Вона приперла нас до стіни, — похмуро витиснув Слон.

— Так, пахне смаленим. Як учинити?

— Поки що виконуватимемо її забаганки. Крім як убити цю курву, не бачу виходу. Але я не хочу нікого вбивати.

— Я теж. Однак зараз, здається, вже розумію, що таке спокуса.

— Що ти знаєш про цю Бес?

— Нічого, востаннє бачив її в школі. Каже, що в неї якісь проблеми, але я уявлення не маю, що це означає.

Він замислено кивнув:

— Коли ми її здихаємося, я подивлюся в терміналі. Якщо вона є в записах поліції, я її по стіні розмажу.