Розділ 18

Я нахилився вперед, переніс вагу на ноги, напружив м’язи, готовий атакувати тієї миті, коли мій компаньйон відверне увагу офіцера. Мені не дуже хотілося йти з голими руками на зброю, але ще менше я волів знову загриміти за ґрати. Проте Слон, очевидно, був готовий до такого вторгнення. Він застережливо підняв руку:

— Не гарячкуватимемо, Джиме, заспокойся, дозволь мені поспілкуватися з цим добродієм.

Його рука повільно пірнула глибоко в кишеню й дістала звідти невелику пачку банкнот.

— Це аванс за невелику послугу, — сказав він, передаючи гроші нашому гостеві, який ухопився за них обома руками.

Пістолет зник так само швидко, як і з’явився. Офіцер перераховував гроші, поки Слон говорив:

— Послуга полягає в тому, щоб ви не знаходили нас іще два дні. Вам буде заплачено таку саму суму завтра та післязавтра, коли ви нарешті знайдете нас і доповісте капітану.

Гроші зникли, знову з’явився пістолет, хоч я й не бачив, коли це сталося.

— Я так не думаю, — заперечив він. — Я думаю, що заберу всі гроші, які у вас при собі й у валізах. І доповім про вас капітану просто зараз.

— Це не дуже розумно, — незворушно відповів Слон. — Я викладу капітанові, скільки ти взяв, і він забере у тебе все. Крім того, я розповім, хто з космонавтів іще брав хабарі, і капітан відбере гроші й у них. І ти станеш не дуже популярним на кораблі. Тобі б цього хотілося?

— Може, в чомусь ти й маєш рацію, — завагався той, знову прибравши зброю. — Якби ж трохи підвищити плату…

— Десять відсотків, більше не дам, — твердо мовив Слон і передав офіцерові певну суму. — Побачимося завтра. Будь ласка, зачиніть за собою двері.

— Звичайно, приємної подорожі.

Після того як офіцер пішов, я зліз із унітаза, підступив до свого наставника й потис йому руку:

— Вітаю, сер! Прекрасна демонстрація мистецтва, про яке я заледве здогадувався.

— Дякую, мій любий хлопчику. Проте ніколи не завадить знати основні правила. Офіцер не мав наміру витурити нас із корабля. Він просто блефував, піднімав ціну, я погодився, і на тому ми зійшлися. Він знав, що не може вимагати більше, тому що мені треба ще викласти велику суму капітанові. Невисловленою, але погодженою є моя обіцянка мовчання про хабар для нього. Все за правилами.

Слова Слона перервав гучний гудок у коридорі ззовні. Над дверима швидко заблимали червоні вогні.

— Щось не так? — закричав я.

— Усе прекрасно. Ми вже відлітаємо. Пропоную пристебнутися на ліжках, тому що ці старі драндулети страшенно трясе. Ще кілька хвилин — і ми змахнемо пил Біт О’Хевен із наших черевиків. Напевно, назавжди. В’язниця, всі ці жахи, їжа…

Усе гучніший рев заглушив його слова. Ліжко затрусило. Я почувався так, немов на груди навалили важкого каміння. Це, мабуть, від прискорення. Усе, як у фільмах, але набагато захопливіше. Ось воно! Летимо! Які задоволення та пригоди чекають на нас попереду?