Розділ 17

Із превеликим задоволенням я розірвав одне з простирадел і зв’язав витончені зап’ястки та щиколотки. Бес опритомніла саме тоді, коли я вставляв їй до рота кляп. Вона спробувала кричати, проте крик перейшов у приглушене хрипіння.

— Вона може дихати? — запитав Слон.

— Може, не переймайся. Подивися на лють в очах, на те, як сердито здіймаються її неперевершені груди… Вона вільно дихає через ніздрі. А зараз, можливо, розповіси мені, що й до чого?

— Звісно. Тільки на палубі, якщо ти не проти.

Слон почекав, доки за нами зачиняться двері. А перед тим, як заговорити, вдоволено потер руки.

— Наші проблеми скінчилися, мій хлопчику. Я дізнався про це ще тієї миті, як глянув на карту. У цьому прекрасному місті є дві речі, що переконали мене. По-перше, тут філіал банку Галактик Траст, у якому я маю рахунок. Немаленький, як бачиш. А по-друге, тут працює космодром.

Я міркував над його словами кілька секунд, поки мій неповороткий мозок множив два на два. Мені так перехопило подих, що я заледве зміг витиснути:

— Ти маєш на увазі… Ми… Ми покинемо Біт О’Хевен?

Слон кивнув і широко всміхнувся:

— Правильно. Щось клімат на цій планеті став для нас надто спекотний. А коли наша подружка нас лишить, здаватиметься ще спекотнішим. Але до того часу ми вже струсимо пил Біт О’Хевен із черевиків, перебуваючи за багато світлових років звідси. Ти ж казав, що хочеш подорожувати?

— Звісно, але ж там контроль, перевірки, поліція й усяке інше…

— Так, але митників та еміграційний контроль можна обійти. Треба лише знати як. Я знаю. І перед тим, як зважитись на цей рішучий крок, перевірив, який корабель тут стоятиме. Шкода, що не мав змоги попередити, але я впевнений, твої неперевершені рефлекси допоможуть усвідомити всі переваги цього рішення. Коли я йшов звідси, ще не уявляв, що план удасться перетворити на реальну операцію за день. Я хотів лише взяти гроші та зв’язати дівчину, а вже потім пошукати шляхів утечі в космос. Утім, доля на нашому боці. Тут якраз вантажне судно з Венії, воно вирушає завтра рано-вранці. Це чудово!

— Я впевнений, що це чудово. Проте був би ще певнішим, якби знав чому.

— Джиме, бачу в твоїй освіті значні прогалини. Я думав, усім, хто закінчував школу, відомо про запроданство венійців. Своїм менталітетом вони доводять Лігу до сказу. Невиправні. Девіз Венії — «La regloj ciam sansiligas». Це можна вільно перекласти, як «Правила створено для того, щоб їх порушувати». Іншими словами, закон понад усе, але хабарі понад законом. Я не сказав би, що це планета кримінальників, швидше пристосуванців.

— Звучить непогано, — погодився я. — Що ти вже зробив?

— Ще нічого, але переконаний, що можливістю втечі на космічному кораблі треба скористатися.

— Так, звісно.

Я не поділяв його ентузіазму. План сирий, забагато ставок на удачу. Проте вибору особливо не було.

— А як учинити з дівчиною?