Розділ 16

Він усміхнувся так широко, що очі майже заховалися у складках шкіри:

— Прекрасно, просто прекрасно. Це справді чудово!

— Що саме?

— Мій план, який я зараз збережу в таємниці, бо ще є деталі, які треба обмізкувати. Коли вона повернеться, ти маєш погоджуватися з усім, що я казатиму. Більше нічого не роби. Тепер іще одне запитання. Де спатимемо сьогодні?

— У наметі, — відповів я, киваючи на зелений луг. — Наша подружка вигребла у мене всі гроші, тож зараз мушу поповнити запаси готівки. Потім зійду на берег і куплю намети, спальні мішки — все для комфортного кемпінгу.

— Чудово! А я обміркую свої плани, поки ти повернешся.

Крім усього іншого я купив стейків і кілька пляшок вишуканого вина. Нам не завадить радикальна зміна меню. Коли сонце вже сідало за горизонт, я скерував судно до дерев на березі посеред зеленого лугу. Там ми могли поставити намети. Слон, поцмокавши губами над м’ясом, заявив, що обід готуватиме він. Поки він куховарив, а Бес займалася своїми нігтями, я вбив кілки та приготував нам нічліг. Сонце стояло на горизонті оранжевою кулею, коли ми сіли їсти. Це було неперевершено. Ніхто не зронив ані слова, доки не з’їли все. Коли зник останній шматочок, Слон зітхнув, налив собі бокал вина й, п’ючи його невеликими ковтками, задоволено проказав:

— Не хочу здатися нескромним, бо йдеться про мій кулінарний витвір, але мушу визнати, що ця їжа була шедевром.

— Вона перебила присмак свинобразятини в роті, — погодився я.

— А мені не сподобалося вино. Якесь воно кисле.

Тепер у темряві проступав лише силует Бес. Без візуальної фізичної привабливості її голос, як і вимовлені нею слова, не викликали жодного захвату. Проте глибокий бас Слона прозвучав у відповідь зовсім мирно:

— Бес… можу я називати тебе Бес, чи не так? Дякую. Бес, завтра ми перебуватимемо поблизу міста Валс Халла, де я мушу зійти на берег, щоб зв’язатися зі своїм банком. Наші фонди вичерпано. Ти ж не хочеш, щоб у нас вичерпалися гроші, чи не так?

— Ні, не хочу.

— Звичайно ні. Ти ж хочеш, щоб я сходив до банку та приніс тобі сто тисяч баксів дрібними купюрами?

Я почув, як їй перехопило подих. Бес увімкнула світло над нашим табором. Вона дивилася на Слона та чи не вперше за всю подорож втратила самовладання:

— Ти жартуєш зі мною, дідусю?

— Зовсім ні, юна леді. Я просто плачу тобі за нашу безпеку. Ти знаєш окремі факти, про котрі, як це краще висловитись, не варто згадувати вголос. Я гадаю, що названа сума достатня для того, щоб ти мовчала. Ти так не вважаєш?

Вона завагалася, а потім розреготалась:

— Звісно, я так вважаю. Дайте мені тільки понюхати ті папірці, і, хтозна, може, я навіть вирішу звільнити вас, хлопці, від присутності своєї ясновельможної особи.

— Як скажеш, серденько, як скажеш.