Розділ 26

Народження Сталевого Щура

Слон лежав на ліжку із заплющеними очима. Наче спав. Але він уже ніколи не прокинеться, ніколи. Дренг загорнув його в мою ковдру до підборіддя, розчесав волосся й умив обличчя.

— Я не міг перенести його під час атаки, — розповідав Дренг. — Він був такий важкий і хворий. Його рана на спині виглядала жахливо: чорна, шкіра навколо гаряча. Старий наказав мені залишити його, бо він помре в будь-якому разі. Говорив, як не вони, то якась «фекція» доконає його. Але вони не мали його чіпати, неозброєного…

Мій друг, мій учитель, убитий цими тварюками. Він вартував більше, ніж половина населення цієї гнилої планети. Дренг поклав руку мені на плече, але я скинув її, сердито відвернувшись. Тоді Дренг дістав невеликий пакунок.

— Я вкрав шматок паперу, — промовив він. — Старий хотів написати вам, тож я вкрав для нього.

Що тут скажеш. Я розгорнув пакунок, і на підлогу випав макет дерев’яного ключа. Я підняв його, а потім глянув на папір. План фортеці зі стрілкою-вказівником на кімнату, з обережності названу «Кімната слави». Біля плану дрібним, але зрозумілим почерком накидано повідомлення.

Я не дуже добре почуваюся, тож, боюся, не зможу сказати тобі це особисто. Зроби металеву копію ключа, відімкни скарбницю. Удачі, Джиме. Приємно було з тобою познайомитися. Будь хорошим щуром.

Під словами підпис. Я прочитав ім’я, перечитав його ще раз. Не Слон, жодного псевдоніма з тих, які він використовував протягом життя. Мій учитель зоставив мені найціннішу спадщину — своє справжнє ім’я. Тепер я єдина людина у Всесвіті, яка знатиме його справжнє ім’я!

Я вийшов із казарми й сів на сонці, несподівано відчувши нелюдську втому. Дренг приніс мені чашку води. Я навіть не уявляв, наскільки хочу пити; випив усе та попросив іще.

Це кінець. Слон відчував наближення темряви, проте непокоївся щодо мене. Думав про мене, коли його смерть уже стояла на порозі.

Що тепер? Що робити зараз?

Утома, біль втрати, каяття — все навалилося на мене. Навіть не усвідомлюючи, що відбувається, я завалився на бік і заснув на тому сонці. Коли прокинувся, вже минув полудень. Дренг, згорнувши свою ковдру й поклавши її мені під голову, сидів коло мене.

Говорити не було про що. Ми поклали тіло Слона на невеликий возик і попрямували дамбою на берег. Багато людей навколо робили те саме. Біля дороги був невисокий пагорб із зеленою травою й деревами навколо, з якого відкривався гарний краєвид на воду й фортецю. Ми поховали Слона там, добре втрамбували ґрунт і не залишили жодної позначки. Тільки не в цьому варварському світі. Ці дикуни взяли його тіло, але більше їм нічого не взяти. Я поставлю йому пам’ятник за кілька світлових років звідси. Вчиню так, коли настане слушна мить.

— А зараз, Дренгу, ми подбаємо про Капо Доссію та його головорізів. Мій добрий друг не схвалював помсти, я теж. Тож ми назвемо це просто справедливістю. Вбивці мають відповідати за свої злочини. Але як нам це зробити?

— Я допоможу, пане, бо тепер умію битися. Спершу я злякався, а потім розлютився й кілька разів махнув сокирою. Я готовий стати воїном, як ви.

Я похитав головою. Зараз бачив усе по-іншому.

— Війна — погана робота для фермера з майбутнім. Але ти завжди мусиш пам’ятати, що боявся і переміг свій страх. Така наука тобі знадобиться й надалі в житті. Джим ді Ґріз сплачує свої борги — тож ти повернешся на ферму. Скільки гроутів коштує ферма?

Дренг здивовано глипнув на мене та напружив пам’ять.

— Я ніколи не купував ферми.

— Оце якраз не викликало в мене жодних сумнівів. Утім, повинен же знати когось, хто купував.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Народження Сталевого Щура » автора Гаррі Гаррісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 26“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи