TextBook Абатиса засміялася неголосним дзвінким сміхом.
– Тут немає чого соромитися, любе моє дитя, і дивуватися теж було б нічому. Скільки ви вже заміжня?
– Я дуже бліда, бо така я завжди, але я дуже міцна й, чесне слово, роботи не цураюся.
Тепер абатиса зовсім себе опанувала. До неї повернулася її звична владна манера, й вона оцінювально дивилася на Кітті. Кітті ні з того ні з сього рознервувалася.
– Ви знаєте китайську?
– На жаль, ні, – відповіла Кітті.
– Ох, як шкода. Я могла б віддати вам під опіку старших дівчат. Нині тяжкі часи, боюся, що вони… Як це сказати? Відіб’ються від рук? – договорила вона на питальній ноті.
– Може, я могла б допомагати сестрам у лазареті? Я взагалі не боюся холери. Я могла б доглядати хворих дівчаток чи солдатів.
Абатиса, тепер уже без усмішки, задумливо похитала головою.
– Ви не уявляєте собі, що таке холера. Жахливе видовище. Роботи в лазареті виконують солдати, для нагляду нам потрібна лише одна сестра. А дівчатка… Ні, ні, я певна, що ваш чоловік цього не схвалить; це жахливе й жаске видовище.
– Я звикну.
– Ні, і мови бути не може. Виконувати таку роботу – це наш обов’язок і наш привілей, а вам за неї немає чого братися.
– Я слухаю вас і почуваюся дуже негодящою й дуже безпорадною. Не може бути, щоб ніде я не придалася.
– А ви говорили з чоловіком про своє бажання?
– Так.
Абатиса глянула на неї так, наче хотіла розгадати таємниці її серця, але, побачивши нещасний, благальний погляд Кітті, всміхнулася до неї.
– Ви, напевно, протестантка? – запитала вона.
– Так.
– Не страшно. Лікар Вотсон, померлий місіонер, був протестант, але це нічого не змінило. Він розділяв наші цінності. Ми йому глибоко вдячні.
Тепер на лиці Кітті мелькнула усмішка, але вона нічого не сказала. Здавалося, абатиса замислилася. Вона підвелася.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розмальована вуаль» автора Вільям Сомерсет Моем на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „48“ на сторінці 2. Приємного читання.